Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

11 липня 2019 року

м. Київ

справа № 738/870/18

провадження № 51-728км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                       ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від

27 серпня 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від

13 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270090000224, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Менського районного суду Чернігівської області від

27 серпня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі сімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він

03 квітня 2018 року, приблизно о 10:00, перебуваючи поряд з господарством АДРЕСА_2 , під час сварки з ОСОБА_8 , умисно наніс останній кілька ударів кулаком руки в область голови та рук, внаслідок чого ОСОБА_8 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити кримінальне провадження щодо нього.

При цьому вказує на неповноту судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Стверджує, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України не надано належної оцінки доводам його апеляційної скарги про відсутність у його діянні складу злочину, передбаченого  ч. 2 ст. 125 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавались.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого

ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу засудженого, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність підстав зазначених у ч. 1 цієї статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірки цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Проте у результаті перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину за обставин, установлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

Так, суд зробив правильний висновок про винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України; винність засудженого підтверджується: показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка пояснила, що в ході виниклого конфлікту між нею та ОСОБА_7 , останній почав наносити їй неодноразові удари кулаком руки в область голови та рук.

З приводу заподіяння їй тілесних ушкоджень потерпіла звернулась до лікарні та повідомила поліцію, показаннями свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які бачили словесну суперечку та штовханину між потерпілою та засудженим.  Також свідки ОСОБА_15 та

ОСОБА_16 надали показання про те, що бачили як ОСОБА_7 під час конфлікту з ОСОБА_8 наносив останній удари кулаком та долонею в область голови потерпілої та фактично підтвердили показання потерпілої.

Крім показань потерпілої та свідків винуватість засудженого доводиться дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема: протоколами слідчого експерименту від 23 травня 2018 року стосовно обставин заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , висновком експерта № 55 від 16 травня 2018 року, згідно з яким у ОСОБА_8 наявні легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

У вироку суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 , досліджених та оцінених із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 125 КК України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України належно оцінив доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого, в тому числі й ті, на які він послався у касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом і розміром воно є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 й попередження вчинення нових злочинів, і відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу має бути залишено без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 27 серпня 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                                ОСОБА_3