Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 635/6088/16-к

Провадження № 51-10387км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                     ОСОБА_5 ,

захисника                                                     ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою             захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 21 березня  2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 листопада                 2018 року щодо

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця                       с. Хотомля Вовчанського району Харківської області, громадянина України, раніше судимого: 07 липня 2015 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, відповідно до ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 21 березня                        2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за:

- за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч.2 ст.186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК ОСОБА_7 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Згідно з ст. 71 КК  ОСОБА_7 частково приєднане покарання, не відбуте за вироком Харківського районного суду Харківської області від 07.07.2015 року у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, остаточно визначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК (в редакції 26.11.2015) ОСОБА_7 зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з                    20 червня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 05 червня 2016 року, точної години не встановлено, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 1972,03 гривень, після чого з місця вчиненого правопорушення втік, звернувши викрадене на свою користь.

Крім того, ОСОБА_7 19 червня 2016 року близько 06 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, діючи повторно, з метою пригнічення волі ОСОБА_9 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), завдав останньому один удар в область грудної клітини дерев`яною палицею, від якого ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав. З метою доведення свого злочинного наміру, направленого на відкрите викрадення чужого майна, до кінця, ОСОБА_7 надавив уламком вказаної палиці у верхню частину грудної клітини ОСОБА_9 , спричинивши останньому фізичний біль, вимагаючи при цьому повідомити, де знаходяться грошові кошти потерпілого, завдав один удар кулаком у грудну клітину та зв`язав потерпілому руки за спиною дротами зарядних пристроїв для мобільних телефонів, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, подавивши таким чином його волю, вимусив останнього повідомити про місце зберігання грошових коштів. З`ясувавши, де знаходяться грошові кошти потерпілого,         ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 в сумі 1500 гривень та з викраденими грошима з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись ними на свій розсуд.

Вказані дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 2 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, та ч. 2 ст.186 КК, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від                                     01 липня 2015 року залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі захисникОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити в частині  обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпання можливостей їх отримання. При цьому, захисник посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, недоведеність винуватості його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, істотні порушення кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисникОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу у повному обсязі.

Засуджений ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу свого захисника, просив її задовольнити.

Прокурор просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок та ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи викладені у касаційній скарзі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду першої інстанції  фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, і при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не оскаржує судові рішення в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст.185 КК, втім не погоджується з цими рішеннями у частині засудження останнього за ч. 2 ст. 186 КК.

Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який повідомив, що   ОСОБА_7 допомагав йому у господарстві, навзаєм потерпілий надав йому ліжко та харчування, всього засуджений у нього мешкав приблизно півтори тижня. В день, коли сталася подія, ОСОБА_7 увійшов у будинок та вдарив ОСОБА_9 у груди дерев`яною палицею, яка від цього зламалась. Потерпілий впав на ліжко, а ОСОБА_7   почав обломком палиці давити йому у місце біля горла верхньої частини грудної клітини. Потім, ОСОБА_7 зв`язав потерпілому руки за спиною дротами зарядки від мобільного телефону та вдарив рукою чи коліном по ребрах. Внаслідок побиття ОСОБА_9 вказав ОСОБА_7 , де знаходяться гроші, які у сумі 1500 гривень ОСОБА_7 забрав собі , а потерпілий зі зв`язаними руками вибив у вікні скло ногами, та звільнившись пішов до сусіда, звідки викликав поліцію.

Показаннями свідка ОСОБА_10 , згідно яких, 19.06.2016 р. він почув стукіт у двері його будинку ногами, впустив сусіда ОСОБА_9 , у якого були зв`язані руки ззаду тулубу дротами двох зарядних пристроїв від мобільних телефонів, а також останній був сильно побитий. ОСОБА_9 пояснив, що до нього додому прийшов                        ОСОБА_7 і зненацька почав бити його палицею, після чого зв`язав руки і почав вимагати гроші. Пішов ОСОБА_7 тоді, коли знайшов гроші. У зв`язку з тим, що руки у потерпілого сильно боліли, він попросив ОСОБА_10 подзвонити у поліцію.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , який під час допиту у судовому засіданні пояснив, що коли він разом з товаришем ОСОБА_12 перебував у паспортному столі, їх запросили в якості пойнятих у слідчій дії, вони підтвердили своїми підписами затримання ОСОБА_7 та вилучення у нього різних предметів, у тому числі, грошей. Усе, що зазначено у протоколі відповідає дійсності.

Показаннями свідка ОСОБА_12 , який під час допиту у судовому засіданні надав аналогічні покази та підтвердив слова ОСОБА_11 у повному обсязі.

Крім того, винуватість ОСОБА_7 підтверджується даними, що містяться у: протоколі огляду місця події від 19.06.2016 р. у помешканні потерпілого ОСОБА_9 та фототаблицею до нього, відповідно до яких у вікні у помешкання було пошкоджене скло, частки якого знаходились на підлозі, крім того на ліжку у спальні знайдено фрагмент дерев`яної палиці, а на кріслі біля цього ліжка знайдено пошкоджені зарядні пристрої до мобільного телефону;  висновку судово-медичної експертизи №3485-ая/16 від 21.06.2016 р., згідно якого ОСОБА_9 спричинені легкі тілесні ушкодження, які утворилися від ударної травматичної дії  тупих твердих предметів; висновку судово-медичної експертизи №3969-ая/16 від 22.07.2016 р., згідно якого тілесні ушкодження у ОСОБА_9 могли утворитися при обставинах, на які він вказує в ході проведення слідчого експерименту, а враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, які були виявлені на тілі ОСОБА_9 , утворення їх в результаті одноразового самовільного падіння з висоти власного зросту на площину неможливе;  протоколі слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 та відеозаписі вказаної слідчої дії;  протоколі затримання                       ОСОБА_7 від 20.06.2016 р., медичній довідці дільничного лікаря, що підтверджує звернення ОСОБА_9 до лікаря з тілесними ушкодженнями 19.06.2016 р.; речовими доказами: фрагментами дерев`яної палиці, пошкоджені зарядні прилади до мобільного телефону, що вилучені під час огляду місця події 19.06.2016 р. за місцем мешкання ОСОБА_9 .

Суд першої інстанції встановив, що зазначені показання потерпілого, свідків, письмові докази по справі, висновки експертів узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Наведені докази були належним чином оцінені судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі, є належними, допустимими та у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи, в тому числі щодо недоведеності винуватості   ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, які є аналогічними за своїм змістом доводам касаційної скарги та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

За таких обставин, касаційна скарга захисникане підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 21 березня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_3                             ОСОБА_2