Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

4 липня 2019 року

м. Київ

справа № 711/3403/16-к

провадження № 51-1489 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5

розглянув у  відкритому   судовому   засіданні   касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Придніпровського районного суду міста Черкаси від 9 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250050002907 за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Звенигородка Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 9 липня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.125 КК України по покарання у виді арешту на строк 2 місяці.

Задоволено цивільний позов прокурора та постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь Черкаської міської ради витрати у розмірі 3 302,56 грн., понесені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої ОСОБА_8 .

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 серпня 2015 року приблизно о 22 годині, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 , в ході конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно заподіяв своїй доньці ОСОБА_8 , 1996 року народження, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забоєм та набряком м`яких тканин голови в потилично-шийній ділянці, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також умисно заподіяв своїй дружині ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді подряпин лівої кисті, лівого колінного суглобу, правої стопи, травматичного набряку м`яких тканин шиї, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; травми голови зі струсом головного мозку, травматичним набряком м`яких тканин голови, носу, крововиливами обличчя, які відносяться до категорії легких ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 22 грудня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнив ОСОБА_7 від покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. На думку захисника, винуватість засудженого не доведена поза розумним сумнівом, оскільки встановлені судами фактичні обставини справи ґрунтуються на припущеннях та суперечливих доказах, які досліджені судами з порушеннями кримінального процесуального закону. Крім того, вважає, що місцевий суд безпідставно врахував непередбачені статтею 67 КК України обставини як такі, що обтяжують покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 просила залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника – без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви суду

За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст.438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Доводи захисника про неузгодженість доказів, суперечливість у показаннях свідків, неповноту судового розгляду, надання переваги одним доказам над іншими тощо, зводяться до невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК України не є предметом перевірки в касаційному порядку.

Разом з цим, при перегляді судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Ці висновки судів підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності для прийняття рішення.

Так, суд проаналізував показання потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 щодо обставин, за яких засуджений заподіяв їм тілесні ушкодження, свідків, які під час допиту надали показання щодо відомих їм обставин події, фактичні дані, що містяться у письмових доказах, висновках судово-медичних експертиз та показаннях експертів, зміст яких докладно відображено у вироку.

Докази, на яких ґрунтується обвинувачення, було отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх отримання. Переконливих аргументів, чому саме досліджені докази є недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 в умисному заподіянні потерпілим легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також доводів, які би свідчили про істотне порушення судом приписів статті 94 цього Кодексу, у касаційній скарзі захисник не навів. Незгода захисника з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, щодо показань свідків сторони захисту про непричетність засудженого до злочину, які, на думку захисника, знехтувані під час судового розгляду, то суд у вироку навів достатні мотиви, з яких не врахував їх як докази. Слід зауважити, що оцінка достовірності показань потерпілих та свідків є повноваженням судів першої і, в певних випадках, апеляційної інстанцій. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав ставити під сумнів оцінку достовірності цих показань судами нижчого рівня.

Крім того, усі заперечення сторони захисту щодо недопустимості та недостовірності судово-медичних експертиз були ретельно перевірені судами першої та апеляційної інстанції і їх обґрунтовано визнано неприйнятними. Будь-які аргументи щодо невідповідності висновків експертів вимогам ст.102 КПК України захисник у касаційній скарзі не навів.

Також у касаційній скарзі захисник зазначив, що місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень при встановленні мотиву вчинення злочину, оскільки посилання на нього було відсутнє в пред`явленому ОСОБА_7 обвинуваченні. Проте ці доводи є надуманими та спростовуються матеріалами кримінального провадження. Так, в обвинувальному акті чітко зазначено, що ОСОБА_7 в ході конфлікту, який виник раптово на ґрунті неприязних відносин, умисно заподіяв потерпілим легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Цей же мотив вчинення злочину зазначив суд у вироку при формулюванні обвинувачення, яке визнане доведеним. З`ясування місцевим судом конкретних причин виникнення конфлікту між засудженим і потерпілими, що був пов`язаний з розподілом між ними майна, жодним чином не свідчить про порушення приписів ст. 337 КПК України.

Разом з мотивом вчинення злочину, під час судового провадження було з`ясовано усі передбачені статтею 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування. Надані суду докази було досліджено в повному обсязі, їх було достатньо для вирішення питання про винуватість особи у вчиненні інкримінованого правопорушення.

З огляду на викладене, доводи в касаційній скарзі про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та про невідповідність вироку вимогам статті 374 КПК України, є безпідставними.

Аргументи захисника про те, що суд врахував непередбачену у ст. 67 КК України обставину як таку, що обтяжує покарання, не заслуговують на увагу. Так, суд у вироку зазначив, що обставин, які б обтяжували чи пом`якшували покарання, не встановлено. Разом з тим, обираючи покарання, яке було б необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових злочинів, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обґрунтовано взяв до уваги інші обставини справи, зокрема і ставлення засудженого до злочину в аспекті відсутності самокритичної оцінки вчиненого діяння.

Всупереч твердженням захисника у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність установлення місцевим судом фактичних обставин справи, правової кваліфікації та призначення покарання, надав відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, та обґрунтовано залишив її без задоволення, достатньо мотивувавши своє рішення. Оскільки апеляційний суд не надав іншу, ніж місцевий суд, оцінку доказам, тому не було необхідності у повторному дослідженні цих доказів під час перегляду вироку в апеляційному порядку.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Отже, наведені в касаційній скарзі захисника мотиви щодо незгоди з судовими рішеннями в частині доведеності вини засудженого, а також щодо незгоди з наданою судами оцінкою окремих доказів, не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення були постановлені з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, судом касаційної інстанції також не встановлено.

За таких обставин, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Придніпровського районного суду міста Черкаси від 9 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_10                                 ОСОБА_2                                ОСОБА_3