Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

04 липня 2019 р.

м. Київ

Справа № 221/1820/18

Провадження № 51-10312км18

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого              ОСОБА_1 ,

суддів:                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                   ОСОБА_5 ,

захисника                  ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050630000044 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт. Новотроїцьке, Волноваського району, Донецької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 21 червня 2018 року             ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання речових доказів.

Вироком Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року вирок Волноваського районного суду Донецької області від 21 червня 2018 року щодо                    ОСОБА_7 в частині звільнення від призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

В решті вирок залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за те, що вона              08 січня 2018 року, приблизно о 19 год, перебуваючи за місцем проживання у буд. АДРЕСА_1 , під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_8 , раптово виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час якого ОСОБА_7 умисно завдала потерпілій численні удари молотком з великою силою по голові, спричинивши ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_7 , та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що зазначений вирок щодо ОСОБА_7 є занадто суворим і ухвалений з недодержанням принципу справедливості, оскільки призначене його підзахисній апеляційним судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував пом`якшуючі покарання обставини.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу  та просить її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 121 КК України, у касаційній скарзі захисника не оспорюється.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про суворість призначеного покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 апеляційний суд встановив, що місцевий суд при визначенні виду та міри покарання правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, дані про особу ОСОБА_7 , яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також апеляційний суд вказав, що поза увагою місцевого суду залишились і обставини, що ОСОБА_7 спричинила потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, тим самим посягаючи на здоров`я особи. Злочин вчинила у стані алкогольного сп`яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання. Крім того, суд заначив, що потерпіла ОСОБА_8 не вибачила засуджену та просила призначити їй реальну міру покарання. Окрім того, апеляційний суд вказав на те, що відповідно до досудової доповіді органів пробації, виправлення ОСОБА_7 без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов  обґрунтованих висновків про відсутність обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину та підстав для її звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України і необхідність призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання, ніж було визначено вироком суду першої інстанції, і обґрунтовано призначив їй покарання в межах мінімальної санкції, що передбачена  ч. 1 ст. 121 КК України, належно мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не знаходить.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без  задоволення .

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                            ОСОБА_2                              ОСОБА_3