Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

4 липня 2019 року

м. Київ

справа № 274/2983/17

Провадження №  51-1509 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого –                               ОСОБА_1 ,

суддів:                                              ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,

при секретарі                                   ОСОБА_4 ,

за участю прокурора                        ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за                             № 12017060050000536 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кондопозі Республіки Карелія, проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за касаційною скаргою представника цивільного відповідача – директора ТОВ "Полісся Екосфера" ОСОБА_7 на вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 6 вересня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 грудня                        2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 6 вересня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Полісся – Екосфера" на користь ОСОБА_8 22536 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 120000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_6 , 5 квітня 2017 року приблизно о 16 год. 45 хв., керуючи автомобілем "КАМАЗ – 4308", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ "Полісся-Екосфера", рухаючись по правій смузі проїзної частини вул. Чуднівської в напрямку вул. Козацької м. Бердичева Житомирської області, наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг, в порушення вимог пунктів 1.5., 2.3 "б", п. 10.1, п. 16.3, 16.11 та дорожнього знаку пріоритету 2.1 "Дати дорогу" Правил дорожнього руху України, невірно оцінив дорожню обстановку, проявив безпечність і неуважність до її змін, при проїзді перехрестя з другорядної на головну дорогу, не надав переваги в русі велосипедисту ОСОБА_9 , допустив на нього наїзд. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав  тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача – директор ТОВ "Полісся Екосфера" ОСОБА_7 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що при вирішенні цивільного позову, суд не застосував правові норми, що регулюють такі правовідносини, не врахував положення ЦПК України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Стверджує, що судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", проте всупереч вимогам ст. 266 ЦПК України, при вирішенні цивільного позову не прийнято рішення щодо цивільної відповідальності останнього. Наголошує, що цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля, який належить товариству, була застрахована, а тому завдану шкоду, у межах суми страхового відшкодування, має бути стягнуто із страхової компанії.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти доводів, викладених у касаційній скарзі.

Мотиви Суду:

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, призначене покарання та звільнення від нього на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році" не оскаржуються.

Що стосується доводів про неправильне вирішення цивільного позову, то суд дійшов наступного висновку.

Виходячи зі змісту ст. 128 КПК України, потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тобто, вказані вимоги закону передбачають можливість залучення співвідповідача у справі лише за клопотанням позивача.

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_8 звернувся з цивільним позовом про відшкодування шкоди до ТОВ "Полісся-Екосфера", третя особа – ОСОБА_6 .

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 3 жовтня 2017 року було задоволено клопотання представника потерпілого та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ "Страхова Компанія "Універсальна" (а. к. п. 98-99 том №1).

Вирішуючи цивільний позов у кримінальному провадження, суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що позов до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" є передчасним, оскільки права останнього не були порушені, невизнані чи оспорені ПАТ "СК "Універсальна".

Разом із тим, вказані висновки суду є передчасними.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України.

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України "Про страхування").

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про страхування"дано визначення страхової виплати, та вказано, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до полісу №АК 5373804 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ТОВ "Полісся-Екосфера" застрахувало автомобіль "КАМАЗ – 4308", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з страховим лімітом за шкоду заподіяну життю і здоров`ю  - 200000 грн., і відповідно майну 100000 грн.

Таким чином, вирішуючи цивільний позов та стягуючи з ТОВ "Полісся-Екосфера" матеріальну та моральну шкоду, суд не врахував вимоги Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не звернув увагу, що розмір стягнутої завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Вказані порушення вимог закону суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, доводи апеляції цивільного відповідача не спростував, не виправив помилки районного суду.

З урахуванням наведеного, вирок та ухвала в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_8 підлягають скасуванню з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст.  433, 434, 436, 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача – директора ТОВ "Полісся Екосфера" ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 6 вересня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову скасувати, та призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У решті вирок та ухвалу залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                           ОСОБА_10                       ОСОБА_3