Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

04 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 500/6065/15-к

Провадження № 51 – 1195 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015160150001014 від 24 квітня 2015 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізмаїл Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 вересня 2009 року за    ст.ст. 185 ч. 3, 289 ч. 3, 70 КК України до 5 років позбавлення волі,

за ст.ст. 190 ч. 2, 190 ч. 3, 15 ч. 2, 190 ч. 3, 185 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, – ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року ОСОБА_6 засуджено:

-          за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк           2 роки;

-          за ст.ст. 15 ч. 2, 190 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-          за ст. 190 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк          3 роки;

-          за ст. 190 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк          5 років.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів призначеношляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 запобіжний захід не обирався.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.

Цивільний позов ОСОБА_8 залишено без розгляду.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , якими і щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, за обставин детально зазначених у вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим і засуджений за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, 08 грудня 2014 року ОСОБА_6 , перебуваючи в місті Ізмаїл Одеської області по вулиці Миру, 59 з корисливих мотивів, шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_11 в сумі 1000 доларів США, що становило 15 525 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Того ж дня ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою : АДРЕСА_2 , намагався повторно заволодіти шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 40 000 грн., однак не довів до кінця умисел з причин, що не залежали від нього.

Також 04 травня 2015 року ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_13 , кримінальне провадження щодо якої закрито, з корисливих мотивів, повторно, шляхом обману заволоділи грошовими ОСОБА_14 в сумі              294 гривень, чим завдали потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 16 вересня 2015 року ОСОБА_6 повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, проник через незачинені двері до автомобілю "ВАЗ-2106", який належить ОСОБА_15 , звідки викрав належне їй майно на загальну суму 2 570 гривень, чим спричинив потерпілій матеріальний збиток на вказану суму.

27 вересня 2015 року ОСОБА_6 , знаходячись біля магазину "Поліграф", розташованого по пр. Суворова в м. Ізмаїл, повторно, шляхом обману заволодів належним ОСОБА_16 мобільним телефоном марки "SONY" модель "C2305/Xperia C", вартістю 960 гривень.

11 жовтня 2015 року ОСОБА_6 повторно, з корисливих мотивів, шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_17 в сумі 500 гривень, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

08 травня 2016 року ОСОБА_6 повторно, з корисливих мотивів, шляхом обману,  заволодів грошовими коштами ОСОБА_18 в сумі 895 гривень та грошовими коштами ОСОБА_19 в сумі 1 200 гривень, чим завдав потерпілим матеріальну шкоду на вказані суми відповідно.

10 травня 2016 року ОСОБА_6 шляхом обману, повторно, заволодів грошовими коштами потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 в сумі 796 гривень,  3750 гривень та 900 гривень відповідно, чим спричинив кожному з них матеріальну шкоду на вказані суми.

10 лютого 2017 року ОСОБА_6 на перехресті проспекту Суворова та вул. Бендерська шляхом обману та зловживання довірою, повторно, заволодів належним ОСОБА_23 мобільним телефоном марки "Sony Xperia", вартістю 1210 грн., завдавши останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 травня 2017 року у зазначеному вироку від 26 квітня 2017 року в порядку ст. 379 КПК України виправлено описку та зазначено суму, яка підлягає відшкодуванню за цивільним позовом ОСОБА_24 в розмірі 24 566 грн. 82 коп.

Вироком Апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_25 задоволено частково, скасовано вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання та ухвалено в цій частині новий вирок. Вироком апеляційного суду ОСОБА_6 призначено за ст. 185 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк         2 роки, за ст. 15 ч. 2, ст. 190 ч. 3 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ст. 190 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк      3 роки, за ст. 190 ч. 3 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки    6 місяців та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Строк покарання вказано обчислювати з 10 грудня 2018 року.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк покарання попереднє ув`язнення в цьому кримінальному проваджені з 03 грудня 2018 року по   10 грудня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Виключено з мотивувальної частини вироку зайво зазначені повторно епізоди вчинення ОСОБА_6 злочинів стосовно ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_21 та ОСОБА_19 .

Зазначено в мотивувальній частині вироку по епізоду вчинення злочину відносно ОСОБА_23 належну дату вчинення злочину - 01.02.2017 року, замість зазначеного судом -10.02.2017 року, та прізвище потерпілого – ОСОБА_23 замість зазначеного судом - ОСОБА_23 .

В решті оскаржений вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та призначено ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та його особі внаслідок м`якості. Обґрунтовуючи касаційну скаргу щодо м`якості покарання, прокурор звертає увагу на велику кількість епізодів злочинної діяльності ОСОБА_6 ,  на те, що він раніше тричі судимий, проте на шлях виправлення не став. Також вказує на безпідставне пом`якшення апеляційним судом ОСОБА_6 покарання за ст. 190 ч. 3 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 1 КК України за відсутності таких доводів в апеляційній скарзі прокурора.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за      ст.ст. 185 ч. 2, 15 ч. 2, 190 ч. 3, 190 ч. 2, 190 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 420 ч. 2 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями             368-380 цього Кодексу. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

В порушення таких вимог процесуального закону щодо вироків та загальних вимог до судових рішень, визначених статтею 370 КПК України, апеляційний суд своїм вироком зменшив ОСОБА_6 призначене місцевим судом покарання за ст. 190 ч. 3 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України з 5 років позбавлення волі до 3 років 6 місяців позбавлення волі, не навівши у вироку мотивів такого рішення. Апеляційна скарга прокурора, за якою здійснювався апеляційний перегляд, не містила таких доводів.

Отже, доводи касаційної скарги прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності вироку апеляційного суду в цій частині вимогам КПК України є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Як вбачається з вироку, апеляційний суд, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_6 , врахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про його особу та обставину, що пом`якшує покарання.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.

Так, апеляційний суд, хоч і дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України немає, проте, призначаючи йому за ст. 190 ч. 3 КК України майже мінімальне покарання, передбачене санкцією цієї статті, та на підставі ст. 70 ч. 1 КК України в такому ж розмірі в достатній мірі не врахував тяжкість вчинених ним злочинів, один із яких відповідно до ст.12 КК України є тяжким, кількість епізодів злочинної діяльності ОСОБА_6 , її наслідки, дані про особу засудженого, який негативно характеризується за місцем проживання та раніше тричі судимий.

За таких обставин, доводи прокурора у касаційній скарзі про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості злочинів і особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок м`якості колегія суддів також вважає обґрунтованими.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому   ОСОБА_6 апеляційним судом  остаточне покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого внаслідок м`якості.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень і особі засудженого внаслідок м`якості, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами   ст. 438 ч. 1 п.п. 1, 3 КПК України є підставами для скасування такого рішення.

За таких обставин, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора – задоволенню частково. При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено, призначене йому апеляційним судом покарання за ст. 190 ч. 3 КК та за сукупністю злочинів за    ст. 70 КК України слід вважати м`яким.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених          ст.ст. 185 ч. 2, 15 ч. 2, 190 ч. 3, 190 ч. 2, 190 ч. 3 КК України, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_6 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, – ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_6 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 діб.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |ОСОБА_2 |ОСОБА_3 |