Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

м. Київ

Справа №447/1803/16-к

Провадження № 51-9886км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 11 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016140250000408 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крупське Миколаївського району Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 11 червня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_6 26 квітня 2016 року близько 20 год., перебуваючи в с. Крупське Миколаївського району Львівської області, в ході конфлікту з ОСОБА_7 , з яким тривалий час перебуває у неприязних відносинах, наніс останньому удари, в результаті чого спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року зазначений вирок залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження відносно нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначається, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 ґрунтується на недопустимих доказах, а саме на висновку судово-медичної експертизи №60/16 від 04.05.2016, яка проведена з порушеннями вимог КПК; не наведено підстав, з яких показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були критично оцінені. Вказується на відсутність доказів про вчинення злочину, передбаченого саме ч. 2 ст. 125 КК України, та про те, що судами безпідставно не було перекваліфіковано дій засудженого з ч. 2 ст. 125 К України на ч. 1 ст. 125 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор не підтримав доводи касаційної скарги засудженого.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

Перевіривши доводи касаційної скарги засудженого щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Верховний Суд вважає зазначені доводи безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначав про незаконність зазначеного вироку суду з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, зокрема щодо недопустимості доказів, таких як висновок судово-медичної експертизи, оскільки експерт за власною ініціативою витребував медичну картку потерпілого. Також зазначалось про неповноту судового розгляду, а саме, що судом не було взято до уваги те, що конфлікт було спровоковано потерпілим, що удари потерпілому наносились ОСОБА_8 і судом не було встановлено, коли і внаслідок чиїх ударів – ОСОБА_6 чи ОСОБА_8 – потерпілий отримав струс мозку.

Апеляційний суд, розглянувши в межах, встановлених ст. 403 КПК України, та в порядку, визначеному ст. 405 КПК України, кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , визнав зазначені доводи безпідставними з наведенням відповідних висновків.

Так, спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо недопустимості такого доказу як висновок судово-медичної експертизи, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що проведення судово-медичної експертизи було призначене повноважною особою в порядку, визначеному чинним на момент призначення експертизи кримінальним процесуальним законом; експертиза проведена судово-медичним експертом за результатами безпосереднього огляду потерпілого ОСОБА_7 та за медичними документами стаціонарного хворого ОСОБА_7 з дотриманням нормативно-правових актів щодо проведення експертизи й висновок експертизи підтриманий експертом в суді першої інстанції. Твердження засудженого, що експерт за власною ініціативою витребував медичну картку стаціонарного хворого, чим порушив вимоги КПК України, не відповідають матеріалам провадження, оскільки експертиза проводилась у лікарні, де проходив лікування потерпілий, і жодних дій по витребовуванню медичної карти експерт не вчиняв.

Також є безпідставними твердження засудженого щодо обмеження його в реалізації права на захист, що полягало у відсутності в матеріалах провадження оригіналів медичної картки потерпілого. Зокрема, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим, було підтверджено висновком судово-медичної експертизи, що має самостійне доказове значення. Крім того, в суді першої інстанції було допитано експерта, якому сторона захисту могла поставити свої запитання.

Безпідставними є також доводи засудженого щодо залишення судами поза увагою показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Вказаним показанням надано належної правової оцінки як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.

Доводи засудженого щодо неправильної кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України також є необґрунтованими.

Апеляційний суд, перевіривши всі доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у вчиненні якого суд першої інстанції і визнав останнього винуватим.

Верховний Суд погоджується з висновками як суду першої інстанції, так і апеляційного суду, наведеними у судових рішеннях, вважає, що вказані судові рішення постановленні з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 11 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року відносно ОСОБА_6 – без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                     ОСОБА_3