Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 р.

м. Київ

Справа №639/2057/17-к

Провадження № 51-9488 км 18

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                 ОСОБА_5 ,

засудженого             ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року  у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220500000393 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кочубеєвське, Кочубеєвського району, Ставропольського краю РФ, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, в останнє 21.05.2014 року Солом`янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 квітня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки передбачені ст.76 КК України.

Вирішено питання щодо цивільного позову та процесуальних витрат у провадженні.

Апеляційним судом Харківської області вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано і постановлено свій вирок від 30 серпня 2018 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без застосування ст. 75 КК України.

В решті вирок залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він  01 березня 2017 року о 07.40 год., перебуваючи поблизу будинку №44 по                        вул. Райгородська в м. Харкові, використовуючи свою фізичну перевагу, повторно відкрито заволодів майном потерпілої  ОСОБА_8 на загальну суму 4000 грн. З викраденим майном ОСОБА_6 з місця вчинення злочину втік та розпорядився ним на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що зазначений вирок щодо ОСОБА_6 є необґрунтованим, недостатньо вмотивованим, занадто суворим і ухвалений з недодержанням принципу справедливості. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував пом`якшуючі покарання обставини.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу  та просить її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, у касаційній скарзі захисника не оспорюється.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про суворість призначеного покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 апеляційний суд встановив, що місцевий суд при визначенні виду та міри покарання правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до             ст. 12 КК України віднесено до злочину середньої тяжкості, дані про особу     ОСОБА_6 , який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, характеризується задовільно, раніше судимий, не одружений, не працює. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд врахував сприяння розкриттю злочину та визнання вини, за відсутністю обставин, які б обтяжували покарання.

Окрім того, судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_6 переховувався від суду (т.1 а.с.56) та матеріальну шкоду потерпілій не відшкодував.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов  обґрунтованих висновків про відсутність обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину та підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України і необхідність призначення ОСОБА_6 більш суворого покарання, ніж було визначено вироком суду першої інстанції, і обґрунтовано призначив йому покарання в межах мінімальної санкції, що передбачена  ч. 2 ст. 186 КК України, належно мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судового рішення, не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не знаходить.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 – без  задоволення .

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                            ОСОБА_2                                      ОСОБА_3