Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

25 червня 2019 року

м. Київ

справа № 450/2242/15-к

провадження № 51-8932км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

представника

цивільного відповідача               ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях"                  ОСОБА_6 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від                          11 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області  від 14 вересня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Оріхівка Болградського району Одеської області та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, такого, що має на утриманні двох неповнолітніх  дітей, працюючого водієм у ТзОВ "Трал Сервіс", раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 червня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати всіма видами транспорту на строк                        3 роки.

Відповідно до п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за цим вироком.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 13 840 грн 80 коп. за проведення експертиз.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" на користь ОСОБА_8 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн компенсації за спричинену моральну шкоду.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" на користь потерпілої ОСОБА_9 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11  600 000 (шістсот тисяч) грн компенсацію за спричинену моральну шкоду.

За вироком  суду, ОСОБА_7 , 27 лютого 2015 року о 05 год. 42 хв, керуючи автопотягом у складі тягача "Renault Premium" з причіпом "Alta" та рухаючись по автодорозі "Київ-Чоп" у напрямку м. Києва, при проїзді ділянки дороги в районі 542 км. + 175 м. с. Чишки Пустомитівського району Львівської області грубо порушив вимоги п. п. 1.5, 1.10; п.п. 2.3 б), д); п. 12.3 Правил дорожнього руху, а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час руху в межах населеного пункту в умовах недостатньої видимості (туман), що передбачено п. 12.2 ПДР, вів керований ним транспортний засіб зі швидкістю 85 км/год., що є значним перевищенням допустимої швидкості в межах населеного пункту, відповідно до вимог п. 12.4 ПДР, та в даних дорожніх умовах вибрав невірні прийоми керування в результаті чого виїхав на другорядну дорогу, яка примикає до автодороги "Київ-Чоп" де в той час знаходився автобус "Богдан 09201" під керуванням водія ОСОБА_12 та допустив зіткнення з цим автомобілем.

Внаслідок порушень правил дорожнього руху водієм ОСОБА_7 водію автобуса "Богдан 09201" ОСОБА_12 спричинено ряд тілесних ушкоджень, в тому числі і тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2018 року вирок

суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" ОСОБА_6 просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_7 у частині вирішення цивільного позову та призначити у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому, представник цивільного відповідача стверджує, що суд першої інстанції, ухвалюючи своє рішення в частині стягнення з ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" на користь потерпілої ОСОБА_9  компенсації за спричинену моральну шкоду, не дослідив докази на підтвердження позовних вимог з відшкодування шкоди, належним чином не вмотивував своє рішення щодо вирішення заявленого потерпілими цивільного позову у кримінальному провадженні. Крім того, вважає, що оскільки у даному кримінальному проваджені був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності між цивільним відповідачем та ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", суд мав залучити цю компанію як співвідповідача. Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК, не дав належної оцінки таким порушенням та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга представника цивільного відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим

є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин,

які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кримінально-правової оцінки його дій за

ч. 2 ст. 286 КК, відповідно до вимог ст. 433 КПК, колегія суддів

не перевіряла, оскільки законність та обґрунтованість судових рішень у цій частині цивільним відповідачем не оскаржуються.

Що стосується доводів цивільного відповідача, наведених у касаційній скарзі про те, що між цивільним відповідачем та ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, отже суд мав залучити цю компанію як співвідповідача, то колегія суддів вважає, що ці доводи заслуговують на увагу.

Так, відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК, і при цьому застосовуються норми ЦК.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Також, у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

За загальними правилом частини 2 статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Так, відповідно до правового висновку, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-176 цс18, Верховний Суд відступив від висновку висловленого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування мав право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Верховний Суд прийшов до висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що 06 червня 2014 року був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності між цивільним відповідачем ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" та ПАТ "Страхова компанія "Універсальна". Втім дана страхова компанія не була залучена у проваджені як співвідповідач, всупереч положенням Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, в своїй апеляційній скарзі цивільний відповідач ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" наводив відповідні аргументи, які є аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Втім, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги у даному кримінальному провадженні щодо вирішення цивільного позову належним чиним цих доводів не перевірив і не надав оцінки щодо правильності визначення суб`єкта матеріальної відповідальності, відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та прийняв рішення, яке суперечить вимогам закону.

Таким чином, вивчивши доводи касаційної скарги цивільного відповідача ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" касаційний суд визнає їх прийнятними, дана скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок та ухвала  у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 підлягають скасуванню в частині вирішення цивільного позову.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях"  ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від  11 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області  від 14 вересня 2018 року щодо                      ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову скасувати,  в цій частині призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                            ОСОБА_2                                       ОСОБА_13