Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

25 червня 2019 року

м. Київ

справа № 510/328/17

провадження № 51-9721 км 18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,

прокурора                                        ОСОБА_5 ,

засудженого                                   ОСОБА_6 ,

захисника                                       ОСОБА_7 ,

представника

ТОВ "Лагуна-Рені"                           ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника

ТОВ "Лагуна-Рені" – адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 7 грудня 2018 року про повернення апеляційної скарги на вирок Ренійського районного суду Одеської області від 5 квітня 2017 року щодо

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Полтави, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя  АДРЕСА_2 ,

засудженого за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

5 квітня 2017 року Ренійський районний суд Одеської області затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_6 .

Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366,

ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК і призначив йому покарання із застосуванням

ст. 69 цього Кодексу у виді штрафу в розмірі 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

Зазначений вирок в інтересах ТОВ "Лагуна-Рені" оскаржено адвокатом

ОСОБА_8 .

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 7 грудня 2018 року апеляційну

скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ТОВ "Лагуна-Рені" на зазначений вирок щодо ОСОБА_6 повернув апелянту з посиланням на те, що він

відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) не має повноважень оскаржувати вирок на підставі угоди, яка укладена з іншим обвинуваченим.

Вимоги касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ТОВ "Лагуна-Рені" – адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд

у цьому суді. На думку скаржника, апеляційний суд, повертаючи апеляційну

скаргу, порушив норми КПК та конституційне право на оскарження

судового рішення, що стосується інтересів ТОВ "Лагуна-Рені".

На касаційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10

та захисник засудженого ОСОБА_6 – ОСОБА_7 подали заперечення,

в яких просили скаргу представника ТОВ "Лагуна-Рені" – адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні представник ТОВ "Лагуна-Рені" – ОСОБА_8 підтримав касаційну скаргу; захисник ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_5 вважали її необґрунтованою і просили залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного

суду — без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, визначених ст. 394 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладання угоди;

2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.

Тобто, положеннями вказаної норми процесуального закону встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити в апеляційному порядку вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Доводи в касаційній скарзі адвоката ОСОБА_8 про те що суд

апеляційної інстанції неправомірно повернув його апеляційну скаргу,

є необґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суддя апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах

ТОВ "Лагуна-Рені", встановив, що її подано всупереч положенням

п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, а тому дійшов висновку про необхідність повернення скарги.

Такий висновок узгоджується із зазначеними вимогами кримінального процесуального закону, а посилання адвоката ОСОБА_8 на те, що

хоча ТОВ "Лагуна-Рені", і не є учасником процесу в цьому кримінальному провадженні, однак є особою, яка може оскаржити зазначений вище вирок,

є безпідставними.

Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних

засад судочинства — забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Статтею 24 КПК передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді,

прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується

прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому

цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому

розгляді.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 393 цього Кодексу апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції права на справедливий суд.

Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Разом із тим, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції,

не є абсолютним: воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд

повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог

Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду

не обмежується таким чином чи такою мірою, що саму суть права буде зведено нанівець.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного

у його постанові від 3 березня 2016 року (справа №5-347кс15),

конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного

оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано,

за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження;

і при цьому відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.

Крім того, Верховний Суд України у згаданій вище постанові наголосив на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вирок місцевого суду на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_6 попри те, що містить згадування назви ТОВ "Лагуна-Рені", з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стосується виключно обвинувачення ОСОБА_6 , який уклав угоду про визнання винуватості.

Дослідження та оцінку правомірності дій інших осіб, зокрема щодо зазначеного товариства, яке такої угоди не укладало, суд не здійснював, а отже, не вирішував наперед питання про його права, свободи чи інтереси, і не встановлював преюдиційних фактів щодо нього.

У касаційній скарзі представник ТОВ "Лагуна-Рені" – адвокат ОСОБА_8 не навів переконливих доводів, що вирок щодо ОСОБА_6 стосується прав, свобод та інтересів ТОВ "Лагуна-Рені" у розумінні правового висновку, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року, а тому права на оскарження цього вироку на підставі ч. 2 ст. 24, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК товариство не має.

З урахуванням наведеного, суддя апеляційного суду, повертаючи апеляційну скаргу, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 7 грудня 2018 року про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах ТОВ "Лагуна-Рені" на вирок Ренійського районного суду Одеської області від 5 квітня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника ТОВ "Лагуна-Рені" – адвоката ОСОБА_8 — без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                              ОСОБА_2                               ОСОБА_11