Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

25 червня 2019 року

м. Київ

справа № 335/4597/16-к

провадження № 51-8299км18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючого|ОСОБА_1 ,|

суддів  |ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,|

за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника|  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),|

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого на вирокОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Запоріжжя,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 146, частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 153, частиною 1 статті 186 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Оскаржені судові рішення

1.  Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2017 рокуОСОБА_7 засуджено до покарання:

- за частиною 2 статті 125 КК – у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- за частиною 1 статті 146 КК – у виді обмеження волі на строк 3 роки;

- за частиною 1 статті 122 КК – у виді  позбавлення волі на строк 3 роки;

- за частиною 1 статті 186 КК – у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за частиною 1 статті 152 КК – у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за частиною 2 статті 153 КК – у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Відповідно до частини 1 статті 71 КК до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та призначено ОСОБА_7   остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

2.  ОСОБА_7 визнано винуватим у заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, незаконному позбавленні волі; заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, зґвалтуванні, задоволенні статевої пристрасті неприродним способом та відкритому викраденні чужого майна, вчинених у м. Запоріжжі, за обставин детально викладених у вироку.

3. Судом визнано доведеним, що:

16 січня 2016 року о 03:30 на веранді будинку в АДРЕСА_1   ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, завдавши кулаками та ногами кількох ударів ОСОБА_8 в обличчя та тулуб, заподіяв останній легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

02 лютого 2016 року приблизно о 22:00 ОСОБА_7 запросив ОСОБА_9 до квартири АДРЕСА_2 та зачинив вхідні двері на замок, пізніше з метою завадити останній викликати допомогу забрав у неї телефон. Таким чином ОСОБА_9 утримувалась у закритому приміщенні проти своєї волі до 10:00 наступного дня.

Приблизно о 03:00 ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин дерев`яною скалкою завдав кількох ударів по рукам та обличчю ОСОБА_9 , чим заподіяв потерпілій легких та середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Приблизно о 04:00, використовуючи свою перевагу в фізичній силі, ОСОБА_7 подолав опір ОСОБА_9 , повалив її на диван і зґвалтував, а потім о 04:20 задовольнив свою статеву пристрасть до неї неприроднім способом.

Приблизно о 07:00 ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_9 відкрито викрав із карману її куртки 400 грн та, ігноруючи прохання повернути гроші, залишив приміщення.

4.  Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 24 травня 2018 року залишив вирок місцевого суду без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг

5.  У касаційній скарзі захисник просить на підставах, визначених пунктам 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

6.  Суть доводів, викладених у скарзі, зводиться до того, що вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 146, частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 153, частиною 1 статті 186 КК, не доведено поза розумним сумнівом, висновки судів ґрунтуються лише на припущеннях і недостовірних показаннях потерпілих.

7.  Захисник стверджує, що судом не спростовано версії засудженого про те, що статеві стосунки із ОСОБА_9 відбулися за її згодою, гроші вона також віддала добровільно і у квартирі потерпілу проти її волі він не утримував.

8.  Не заперечуючи факту заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, сторона захисту вважає, що діяння засудженого слід кваліфікувати за частиною 1 статті 122 КК.

9.  Також захисник вказує, що у справі недостатньо доказів на підтвердження факту побиття засудженим потерпілої ОСОБА_8 .

10.  На переконання захисника, апеляційний суд не усунув допущених місцевим судом істотних порушень кримінального процесуального закону і всупереч вимогам статті 419 КПК у своїй ухвалі не обґрунтував належним чином, чому він залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту.

Позиції  учасників касаційного розгляду

11.  Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

12.  У судовому засіданні захисник підтримала свою касаційну скаргу.

13.  Прокурор заперечила проти задоволення касаційних вимог сторони захисту і просила залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими.

Оцінка Суду

14.  Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

15. Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанції.

16.  У касаційній скарзі сторона захисту, даючи власну оцінку доказам, наводить доводи, що за своїм змістом стосуються неповноти судового розгляду, невідповідності висновків судів, викладених у рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, однак у силу положень статей 433, 438 КПК такі доводи не можуть бути предметом перевірки в суді касаційної інстанції.

17.  Разом із тим у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності для прийняття рішення.

18.  Зокрема, по епізоду 2–3 лютого 2016 рокумісцевий суд дійшов такого висновку на підставі аналізу показань самого засудженого, який не заперечив факту статевих зносин з ОСОБА_9 та отримання грошей у квартирі за місцем свого проживання, показань потерпілої, свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , фактичних даних, що містяться в протоколах огляду місця події від 3 лютого 2016 року, наявних у справі результатів судово-медичних, імунологічних, судово-психіатричних експертних досліджень,  а також на підставі інших розглянутих письмових доказів, зміст яких докладно відображено у вироку.

19.  Встановлені судом обсяг (не менше 11 травматичних впливів), характер та локалізація заподіяних ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у поєднанні з показаннями згаданих свідків не дають підстав Суду ставити під сумнів висновок судів попередніх інстанції про те, що посягання на статеву недоторканість та заволодіння грошима потерпілої відбулися не за її згодою, а через застосування до неї фізичного насильства з боку засудженого.

20.  Також судом ретельно перевірялися доводи засудженого про те, що потерпіла не була обмежена у свободі пересування, і їх обґрунтовано визнано такими, що спростовуються дослідженими доказами.

21.  Що стосується епізоду від 16 січня 2016 року, то у касаційній скарзі сторона захисту не навела переконливих аргументів, чому показання потерпілої ОСОБА_8 про обставини її побиття засудженим, свідка ОСОБА_15 , висновок судово-медичного експерта, протоколи пред`явлення особи для впізнання та огляду місця події є недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у  заподіяння ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

22.  Оцінка достовірності показань потерпілих  є повноваженням судів першої і, в певних випадках, апеляційної інстанцій. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів оцінку достовірності цих показань судами нижчого рівня.

23.  Докази, на яких ґрунтується обвинувачення засудженого, було отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх отримання. Переконливих доводів, які би свідчили про істотне порушення судом приписів статті 94 цього Кодексу, у касаційній скарзі не наведено.

24.  У ході розгляду справи суд з`ясував передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування і, встановивши факт наявності злочину, відповідно до установлених обставин правильно кваліфікував суспільно небезпечні винні дії ОСОБА_7 за частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 146, частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 153, частиною 1 статті 186 КК.

25.  З огляду на викладене доводи в касаційній скарзі про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та про невідповідність вироку вимогам статті 374 КПК є непереконливими.

26.  Суд наголошує, що касаційний суд є судом права, а не факту. Доводи в касаційній скарзі, які стосуються незгоди з оцінкою доказів, даною судом першої інстанції, не дають підстав ставити під сумнів висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо фактичних обставин справи.

27.  Аргументів щодо несправедливості обраного ОСОБА_7 покарання в поданій скарзі не міститься.

28.  Всупереч твердженням у касаційній скарзі суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність установлення місцевим судом фактичних обставин справи, правової кваліфікації та призначення покарання, надав відповіді на всі доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, та обґрунтовано залишив їх без задоволення, належним чином мотивувавши своє рішення.

29.  Суд не вбачає підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

ВирокОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                           ОСОБА_16