Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

25 червня 2019 року

м. Київ

справа № 145/1940/17

провадження № 51-9657км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

потерпілого                                                ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017020010004887 від 14 жовтня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кушелівка Хмільницького району Вінницької області, жителя

АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 90 годин, яке він повністю відбув 17 липня 2017 року,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2018 року щодо нього.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 травня

2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14 жовтня 2017 року приблизно о 15:00 год. на вул. Латанецькій у

с. Тростянець Тиврівського району Вінницької області під час чергової суперечки на ґрунті довготривалих неприязних стосунків умисно тричі вдарив головою в обличчя ОСОБА_6 , внаслідок чого останньому було завдано легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить змінити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення в частині призначення покарання та призначити йому покарання у виді штрафу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений указує на те, що місцевий суд, призначаючи покарання у виді громадських робіт, належним чином не врахував усіх обставин кримінального провадження, а також даних про його особу та про склад сім`ї. Також зазначає, що суд взагалі не зважив на поведінку потерпілого, яка передувала події, тапризначив покарання, явно несправедливе через його суворість.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Прокурор та потерпілий ОСОБА_6 кожен окремо вважали, що доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_7 є безпідставними, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення — законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржуються.

За ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт, місцевий суд належним чином дослідив і оцінив усі обставини, що мають істотне значення, а також усебічно дослідив дані про особу винного.

Так, місцевий суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого

злочину, обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_7 , зокрема його вік, стан здоров`я, те, що він на спеціальних обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та має інвалідність 3 групи.

Крім того, зважив суд і на те, що ОСОБА_7 вчинив злочин під час перебігу строку погашення судимості за попереднім вироком та через короткий проміжок часу після відбуття покарання за попереднім вироком у виді громадських робіт за аналогічний злочин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт, встановленого санкцією закону, за яким його визнано винним, оскільки в кримінальному провадженні відсутні обставини, які би свідчили про неможливість призначення ОСОБА_7 такого виду покарання.

Доводи засудженого, наведені ним у касаційній скарзі, про можливість призначення йому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу як такого, що, на його думку, є менш суворим (тяжким) видом покарання порівняно з покаранням у виді громадських робіт, призначеним йому за вироком місцевого суду, колегія суддів вважає безпідставними.

З урахуванням усіх обставин кримінального провадження в сукупності вид та розмір визначеного місцевим судом ОСОБА_7 покарання, не пов`язаного з обмеженням майнового характеру, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, а тому підстав для зміни постановлених у кримінальному провадженні судових рішень через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого через суворість колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою засудженого, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, обґрунтовано визнав їх безпідставними і ці висновки, з якими погоджується колегія суддів, належним чином мотивував у своєму рішенні.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З урахуванням того, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не встановила, тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього — без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                  ОСОБА_8