Назад до результатів
Дані реєструПостанова Верховного Суду · Касаційний кримінальний судСправа № 273/1489/16-к · 25.06.2019
ЄДРСР

Судове рішення · Постанова

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Справа №
273/1489/16-к
Дата
25 червня 2019 р.
Суддя
Григор'єва Ірина Вікторівна
  • ч. 2 ст. 121 КК

Також цитує: ч. 5 ст. 72 КК

Джерело: дані реєстру

Обов'язковий висновок

Висновок щодо застосування норми права

Висновок щодо застосування норми праваРезультат ще не прочитано. Висновку щодо застосування норми права ми в цій постанові поки не знайшли.
Не є обов'язковим висновком щодо застосування норми права

Мотиви Верховного Суду

Мотиви Верховного СудуРезультат ще не прочитано. Мотиви можна прочитати в повному тексті нижче.

Що вирішив суд

Ми ще не прочитали це рішення. Текст нижче — повний і незмінений, як його опублікував реєстр.

Текст рішення

Оригінал у реєстрі

Рішення знеособлене держателем реєстру: імена учасників замінено на позначки на кшталт ОСОБА_1. Ми не деанонімізуємо їх.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Київ

справа № 273/1489/16-к

провадження № 51-3514 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання            ОСОБА_4 ,

захисників

(у режимі відеоконференції)               ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора                                                ОСОБА_7 ,

розглянула в судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року в кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Криків Чемеровецького району

Хмельницької області, жителя

АДРЕСА_1 ,

та

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

уродженця м. Нові Анени Республіки Молдова,

жителя

АДРЕСА_2 ,

засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Короткий зміст оскаржених  судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців кожного.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Відповідно до правил  ч. 5 ст. 72 КК засудженим зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення.

Судом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими в умисному заподіянні групою осіб тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого,   за обставин, викладених у вироку.

Як установив суд, 2 вересня 2016 року близько 13:00 в будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вживали алкогольні напої. У цей час до будинку прийшли ОСОБА_10 із ОСОБА_11 , який приніс належні засудженим два мобільні телефони й повідомив, що він виявив їх у  ОСОБА_10 . Надалі між останнім та засудженими виникла сварка, в ході якої ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завдали ОСОБА_10 численних ударів руками й ногами по голові, тулубу та кінцівках, а потім витягли його на вулицю, де продовжили побиття, заподіявши потерпілому різних тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких у вигляді комплексної закритої черепно-мозкової-лицевої травми, від яких той помер.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) згадані судові рішення щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.  Суть доводів захисника зводиться до того, що винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, не доведено, вирок не відповідає ст. 374 КПК, ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах, яким суд не дав належної оцінки. При цьому скаржник насамперед заперечує правомірність використання як джерел доказів висновків судово-медичних і медико-криміналістичних експертиз через те, що експертів не попередили про кримінальну відповідальність. На думку захисника, апеляційний суд не зважив на допущені порушення закону й необґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційних вимог сторони захисту, постановивши ухвалу, яка не відповідає положенням ст. 419 КПК.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5  просить змінити на підставі  п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК ці самі судові рішення стосовно ОСОБА_8  і пом`якшити обраний йому захід примусу. Аргументуючи позицію, захисник зазначає, що суди нижчих інстанцій всупереч вимогам статей 50, 65 КК повною мірою не врахували всіх пом`якшуючих обставин та особи засудженого, котрий визнав свою провину, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітніх дітей, а також того, що потерпіла не висувала до нього матеріальних претензій. З огляду на такі обставини захисник вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання за своїм розміром є явно несправедливим через суворість і суперечить принципу індивідуалізації.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції захисники підтримали подані касаційні скарги; прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, юридично-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 121 КК у касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 не оспорюються.

У результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні як обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; фактичних даних, що містяться в протоколах огляду місця події від 2 та 3 вересня 2016 року, огляду предметів (мобільного телефону) від 8 листопада 2016 року, пред`явлення речей для впізнання від 23 листопада 2016 року, проведення слідчих експериментів від 2 та 3 вересня 2016 року, 12 жовтня 2016 року, 23 листопада 2016 року, 2 грудня 2016 року; наявних у справі експертних досліджень, зокрема судово-медичних, імунологічних, дактилоскопічного, судово-психіатричних, а також на підставі інших розглянутих письмових доказів, зміст яких докладно відображено у вироку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_8 у своїх показаннях суду зазначав, що він та ОСОБА_9 спільно вчинили побиття ОСОБА_10 із метою покарати його (провчити) за крадіжку телефонів. Водночас у ході судового слідства ОСОБА_9 не заперечував факту завдання ним декількох ударів ОСОБА_10 в обличчя.

Крім того, те, що ОСОБА_9 бив ОСОБА_10 в обличчя, підтвердили суду свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Останній також указував, що на подвір`ї будинку обидва засуджених били ОСОБА_10 , при цьому ОСОБА_9 завдавав ударів палкою по голові та тулубу потерпілого.

Згідно з висновком експерта від 8 листопада 2016 року № 188 під час судово-медичного дослідження в ОСОБА_10 було виявлено численні тілесні ушкодження у вигляді ран, синців, саден на голові, шиї, тулубі, кінцівках, а його смерть настала від закритої черепно-мозкової-лицевої травми, яка супроводжувалася набряком та здавленням головного мозку. Такі  ушкодження утворилися від дії тупих предметів за механізмом удару.

Установлені обсяг, характер та локалізація заподіяних ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, у поєднанні з наведеними показаннями згаданих свідків переконливо свідчать про участь ОСОБА_9 у побитті потерпілого та про спільне вчинення ним із ОСОБА_8 умисного злочину проти життя та здоров`я особи.

Разом із цим, за матеріалами кримінального провадження, експерти,  залучені для проведення експертиз, попереджалися про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385  КК, а твердження захисника ОСОБА_6 про протилежне є необґрунтованим.

Усупереч посиланням указаного захисника в касаційній скарзі, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_9 .

Докази, на яких ґрунтується обвинувачення засудженого, було отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Переконливих доводів, які би свідчили про істотне порушення судом приписів ст. 94 цього Кодексу, захисником ОСОБА_6 не наведено.

Упродовж розгляду справи суд з`ясував передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування і, встановивши факт наявності злочину, відповідно до установлених обставин правильно кваліфікував суспільно небезпечні винні дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 КК.

З огляду на викладене доводи в касаційній скарзі про недоведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та про невідповідність вироку вимогам ст. 374 КПК є неспроможними.

Аргументів щодо несправедливості обраного ОСОБА_9 заходу примусу в поданій його захисником скарзі не міститься.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_5 про надмірну суворість призначеного ОСОБА_8 покарання, то їх не можна визнати прийнятними.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципу справедливості покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд дотримався наведених законодавчих приписів.

Згідно з вироком, призначаючи покарання, суд урахував, що ОСОБА_8 зловживав алкогольними напоями, вчинив у стані алкогольного сп`яніння тяжкий злочин, наслідки якого є необоротними. Крім того, суд обґрунтовано взяв до уваги обсяг та характер дій ОСОБА_8 , активну роль останнього під час заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Водночас суд зважив на те, що засуджений не перебуває на спеціальних обліках, скарг на його  поведінку до селищної ради не надходило. Не залишилося без оцінки й визнання ОСОБА_8 своєї провини та готовність нести відповідальність. Зазначене суд розцінив як щире каяття і визнав пом`якшуючою обставиною.

Урахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, й особливості конкретного кримінального правопорушення, місцевий суд визначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі за розміром не в максимальних межах санкції ч. 2 ст. 121 КК.

Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу відноситься до дискреційних повноважень суду, які було реалізовано при постановленні вироку в цьому провадженні.

Оскільки ОСОБА_8 суспільно корисною діяльністю не займався, а матеріали провадження не містять даних на підтвердження факту утримання засудженим неповнолітніх дітей, твердження захисника ОСОБА_5 про наявність такої пом`якшуючої обставини є сумнівним.

Отже, правових підстав вважати призначене вказаному засудженому покарання явно несправедливим колегія суддів не вбачає.

Крім того, наведені в касаційних скаргах доводи захисника ОСОБА_6 про необґрунтованість засудження ОСОБА_9 та доводи захисника ОСОБА_5 щодо суворості призначеного ОСОБА_8 покарання були предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Цей суд під час перегляду вироку належним чином перевірив усі аргументи скаржників й умотивовано з посиланням на матеріали провадження визнав їх необґрунтованими, вказавши також підстави, на яких відмовив у задоволенні заявлених вимог. Зміст ухвали апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК.

Істотних порушень норм права, які тягнуть безумовне скасування або зміну оскаржених судових рішень, про що йдеться в касаційних скаргах, при перегляді  кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено.

Тому  скарги захисників слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2                                        ОСОБА_1                                          ОСОБА_3

Це не юридична консультація. Перевіряйте текст постанови в реєстрі за посиланням угорі.

А як вирішували справи, схожі на вашу?

Підберемо рішення за вашою статтею та обставинами, покажемо, чим вони завершувались і який строк типовий.

Перевірити мою справу