Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 183/3169/18

провадження № 51-1402км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                               ОСОБА_1 ,

суддів:                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі                                    ОСОБА_4 ,

за участю прокурора                       ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018040350000558 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 25.06.2010 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч.1 ст.70 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. Звільнений умовно-достроково 13.12.2013 року на підставі ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 року, на невідбутий строк покарання 1 рік 10 місяців 23 дні,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено  іспитовий строк 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішені питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року цей вирок змінено.

Ухвалено, що в мотивувальній частині вироку вважати правильною кваліфікацією дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України.

Також, в мотивувальній частині вироку, відповідно до ст. 67 КК України, зазначено як обтяжуючу покарання обставину – рецидив злочинів.

В решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 16 березня 2018 року приблизно о 12 год. 10 хв., знаходячись по вул. І. Ємельяненка в м. Новомосковську Дніпропетровської області, знайшов газетний згорток з канабісом, який став незаконно зберігати при собі.

16 березня 2018 року по вул. І.Ємельяненка, 20 - А в м. Новомосковську Дніпропетровської області, в період часу з 17 год. 10 хв. до 17 год. 33 хв.,  під час перевірки документів, ОСОБА_7 , у присутності двох понятих, надав для огляду слідчому газетний згорток з речовиною рослинного походження. Надана для огляду речовина рослинного походження масою 21,260 г, є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено (маса канабісу y перерахунку на висушену речовину складає 18,928 г), який ОСОБА_6 незаконно зберігав при собі, для особистого вживання без мети збуту.

Такі дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, вчинене повторно.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд погіршив становище засудженого, оскільки кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 309 КК України, в тому числі, за кваліфікуючою ознакою "вчинене злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України", та визнав обставиною, що обтяжує покарання – рецидив злочинів, при цьому постановив ухвалу.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі.

Мотиви Суду

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, призначене покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог КПК України, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Виходячи з системного аналізу цих вимог, погіршення становища засудженого можливе лише при постановленні апеляційним судом свого вироку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо це не погіршує становища обвинуваченого.

При складанні ухвали апеляційним судом ці вимоги кримінального процесуального закону не дотримані.

З матеріалів провадження убачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.  309 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України. Також, обставиною, яка обтяжує покарання було зазначено – рецидив злочинів.

Судом першої інстанції ОСОБА_6 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні і зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, вчиненому повторно. Також не встановлено обставин, що обтяжують покарання.

Вказаний вирок був оскаржений в апеляційному порядку. В апеляції прокурор просив постановити свій вирок, визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального  правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України та визнати обставиною, що обтяжує покарання – рецидив злочинів.

Апеляційний суд, частково погодився з доводами апеляції прокурора, кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України та визнав обставиною, що обтяжує покарання– рецидив злочинів.

Таким чином апеляційний суд погіршив становище засудженого ОСОБА_6 без постановлення свого вироку, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

За таких підстав, ухвалу суду не можна визнати законною і справедливою, вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді, апеляційному суду слід врахувати наведене та постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і  призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                    ОСОБА_8                                ОСОБА_3