Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року

м. Київ

справа № 398/3940/14-к

провадження № 51-7480 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої                                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                  ОСОБА_4 ,

засудженого

(у режимі відеоконференції)                     ОСОБА_5 ,

прокурора                                                      ОСОБА_6 ,

розглянула в судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 червня 2018 року щодо

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Коростеня Житомирської

області, жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Короткий зміст судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 9 січня 2018 року ОСОБА_5 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 КК – на строк 5 років; за ч. 2 ст. 187 КК – на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. На підставі ч. 4 ст. 70 зазначеного Кодексу до цього покарання приєднано частину невідбутого покарання за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2016 року і визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 4 місяці з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_5 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 5 листопада 2015 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили – з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирішено цивільні позови, питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у грабежах та розбої, вчинених повторно за  викладених у вироку обставин.

Як установив суд, 22 листопада 2013 року близько 19:15 у АДРЕСА_2 ОСОБА_7 , ударивши ОСОБА_8 та заподіявши їй легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, відкрито заволодів належним потерпілій майном  на загальну суму 6016,85 грн. Надалі близько 20:00 біля будинку АДРЕСА_3 він в аналогічний спосіб заволодів належним ОСОБА_9 майном на загальну суму 3554,20 грн.

Того ж дня близько 22:30 у під`їзді будинку АДРЕСА_4   ОСОБА_5 , ударив ОСОБА_10 кулаком в обличчя і, спричинивши їй легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень заволодів належним потерпілій майном на загальну суму 8255,20 грн.

Апеляційний суд Кіровоградської області, частково задовольнивши апеляційні скарги сторони захисту та обвинувачення, 21 червня 2018 року скасував вирок місцевого суду в частині заходу примусу і постановив свій вирок, яким засудив ОСОБА_5 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 5 років, за ч. 2 ст. 187 КК - на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 3 місяці з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. На підставі ч. 4 ст. 70 КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Семенівського районного суду від 14 вересня 2016 року та визначено засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 4 місяці з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_5 зараховано у строк відбування покарання у цій справі строк попереднього ув`язнення з 23 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день такого ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили (21 червня 2018 року) – з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_5 просить змінити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) вирок апеляційного суду в частині обчислення строку  відбування покарання. На думку скаржника, апеляційний суд усупереч ч. 5 ст. 72 КК не зарахував йому у строк покарання строк попереднього ув`язнення за попередніми вироками: Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 червня 2013 року, Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 серпня 2014 року та Семенівського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2016 року.

У касаційній скарзі прокурор також просить змінити на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК,  вирок апеляційного суду в частині обчислення строку відбування покарання. Аргументуючи заявлену вимогу, прокурор зазначає, що Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області 23 вересня 2016 року обрав ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак після проголошення попереднього вироку Семенівського районного суду від 14 вересня 2016 року, яким ОСОБА_5 зараховано строк попереднього ув`язнення по 14 вересня 2016 року, засуджений продовжував перебувати в місцях такого ув`язнення, адже брав участь у розгляді цього кримінального провадження. Тому сторона обвинувачення вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_5 у строк відбування покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 15 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день такого ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили – з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На вказану скаргу захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_5 подала заперечення, в яких із посиланням на ст. 5 КК та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року наводить мотиви незгоди з позицією прокурора щодо  правозастосування ч. 5 ст. 72 цього Кодексу. Крім того, захисник  зазначає про здіснення касаційного розгляду без її участі.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджений підтримав свою касаційну скаргу та не заперечував обґрунтованості доводів у скарзі сторони обвинувачення про необхідність зарахування у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 15 вересня 2016 року; прокурор вважав, що заявлені скаржниками касаційні вимоги є неспроможними.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах й у поданих запереченнях, колегія судів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Керуючись ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає оспорювані рішення у межах касаційних скарг, в яких висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів, юридично-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 187 КК, справедливість заходу примусу, правильність застосування частин 1 та 4 ст. 70 цього Кодексу та вирішення цивільних позовів не заперечуються.

Частиною 5 ст. 72 КК у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі – Закон № 838-VII) визначено, що зарахування строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

21 червня 2017 року набрав чинності Закон від 18 травня 2017 року     № 2046-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення" (далі – Закон № 2046-VIII), яким змінено ч. 5 ст. 72 КК. Фактично законодавець повернувся до редакції ч. 5 ст. 72 КК, яка існувала до набрання чинності Законом № 838-VIII і передбачала, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 цієї статті.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 серпня 2018 року, в разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VII.

Оскільки у цьому кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_5 вчинив злочини до 20 червня 2017 року, при вирішенні питання щодо порядку зарахування засудженому у строк покарання строку попереднього ув`язнення необхідно керуватися правилами ч. 5 ст. 72 КК у згаданій редакції, а посилання прокурора на інший порядок є неспроможними.

Крім того, як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2016 року відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК було зараховано строк попереднього ув`язнення по 14 вересня включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Отже, доводи засудженого про зарахування йому в строк відбування покарання за оспорюваним вироком ще й строку попереднього ув`язнення по інших справах не можна визнати прийнятними.

Водночас після проголошення вироку Семенівського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2016 року ОСОБА_5 , перебуваючи в Державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор", брав участь у розгляді Олександрійським міськрайонним судом цього кримінального провадження. Указаний факт апеляційний суд залишив поза увагою та замість зарахування строку з 15 вересня 2016 року необґрунтовано зарахував ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення лише з 23 вересня 2016 року, про що слушно зазначає в касаційній скарзі прокурор.

Крім того, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду апеляційний суд, зарахувавши засудженому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 21 червня 2018 року (день набрання вироку законної сили) з розрахунку один день такого ув`язнення за один день позбавлення волі замість двох, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

З урахуванням викладеного вирок апеляційного суду підлягає зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а засудженому ОСОБА_5 необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 15 вересня по 23 вересня 2016 року та з 21 червня 2017 року по 21 червня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, подані касаційні скарги слід задовольнити частково.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оскарженого вироку, під час касаційного провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та прокурора задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 червня 2018 року щодо ОСОБА_5 змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 15 вересня по 23 вересня 2016 року та з 21 червня 2017 року по 21 червня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2                                           ОСОБА_1                                        ОСОБА_3