Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

«У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1 (ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК) і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням та належним чином свого рішення не мотивував, а суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК не дав оцінки всім доводам в апеляційній скарзі прокурора щодо безпідставного застосування до засудженого положень ст. 75 КК. Верховний Суд судові рішення залишив без зміни. Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБІ_1 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу винного (раніше судимий, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває), наявність обставини, що пом’якшує покарання (щире каяття засудженого у вчиненому), та відсутність обставин, що його обтяжують. З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, думки прокурора, котрий просив призначити ОСОБІ_1 покарання у виді позбавлення волі та звільнити останнього від його відбування з випробуванням, а також того, що засуджений дав в суді послідовні показання щодо вчинення злочину, повністю визнав вину та щиро розкаявся у скоєному, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБИ_1 без реального відбування покарання на підставі положень статей 75, 76 КК. Перевіривши вирок за апеляцією прокурора, доводи в якій є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі, апеляційний суд обґрунтовано визнав їх неспроможними та правильно залишив вирок місцевого суду без зміни, навівши відповідні мотиви ухваленого рішення. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що з урахуванням обставин кримінального провадження, наявності пом’якшуючої покарання обставини, ставлення засудженого до скоєного та даних про його особу місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБИ_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, при цьому з обов’язковим покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК. Крім того, під час апеляційного розгляду кримінального провадження засуджений надав суду довідку про те, що він пройшов курс реабілітації від наркозалежності і по теперішній час знаходиться у центрі як помічник керівника, позитивну характеристику з цієї установи та угоду про здійснення волонтерської діяльності, спрямованої на надання допомоги особам, що перебувають у наркотичній, алкогольній залежності тощо. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів прокурора щодо м’якості призначеного ОСОБІ_1 покарання, зазначивши що, на думку колегії суддів, засуджений став на шлях виправлення. Також апеляційний суд у своєму рішенні обґрунтовано вказав на неспроможність доводів прокурора, висловлених під час розгляду справи у судовому засіданні, про необхідність визнання обставиною, що обтяжує покарання ОСОБІ_1, рецидиву злочину з огляду на те, що в апеляційній скарзі прокурора таких вимог не ставилося, а відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК цей суд вправі вийти за межі апеляційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, а не навпаки. До того ж, як убачається з матеріалів кримінального провадження, на момент складання обвинувального акта, орган досудового розслідування не встановив вищезазначеної обтяжуючої покарання обставини. Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою. Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБІ_1 покарання та застосування ст. 75 КК, у даному конкретному випадку, відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. З огляду на наведене у касаційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки судів і давали підстави визнати призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим через м'якість або свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Постанова від 20.06.2019 Справа № 310/3656/17 Провадження № 51-6924км18 Колегія суддів Касаційного кримінального суду У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо засудженого ОСОБА_1 (ч. 3 ст. 297 КК) та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, про те, що звільнення ОСОБИ_1 від відбування покарання потягло призначення покарання, що є несправедливим внаслідок м’якості та таким, що не сприятиме його виправленню. Вказує, що апеляційний суд належним чином не спростував доводів прокурора про необґрунтованість застосування ст. 75 КК. Верховний Суд ухвалу апеляційного суду залишив без зміни.»