Назад до результатів
Дані реєструПостанова Верховного Суду · Касаційний кримінальний судСправа № 732/1674/16-к · 13.06.2019
ЄДРСР

Судове рішення · Постанова

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Справа №
732/1674/16-к
Дата
13 червня 2019 р.
Суддя
Білик Наталія Володимирівна
  • ст. 115 КК
  • ст. 119 КК
  • ч. 1 ст. 119 КК

Джерело: дані реєстру

Обов'язковий висновок

Висновок щодо застосування норми права

Висновок щодо застосування норми праваРезультат ще не прочитано. Висновку щодо застосування норми права ми в цій постанові поки не знайшли.
Не є обов'язковим висновком щодо застосування норми права

Мотиви Верховного Суду

Мотиви Верховного СудуРезультат ще не прочитано. Мотиви можна прочитати в повному тексті нижче.

Ця постанова в оглядах судової практики ВС

Правова позиція з огляду судової практики ВСВідмінність умисного вбивства (ст. 115 КК) від вбивства з необережності (ст. 119 КК)

«Потерпіла порушує питання про скасування рішень місцевого та апеляційного судів щодо засудженого (ч.1 ст.119 КК) і просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки, на її думку, дії засудженого слід кваліфікувати за ст. 115 КК. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370,419 КПК тому, що апеляційний суд не мотивував свого висновку про зменшення суми моральної шкоди. Верховний Суд судові рішення залишив без змін. Стаття 115 КК передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб’єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно- небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання. На відміну від умисного вбивства, специфіка вбивства з необережності, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 119 КК, полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Тобто, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Як встановили суди, засуджений тримаючи мисливську рушницю з відкритим запобіжником в руках та біжучи по лісистій місцевості, не передбачив настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, зачепився ногою за траву, втратив рівновагу, при падінні випадково натиснув на спусковий гачок своєї рушниці та здійснив постріл, в результаті якого, куля влучила в область спини потерпілого. Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть потерпілого настала від отримання тілесного ушкодження внаслідок вогнепального поранення органів тазу та черевної порожнини, утвореного дією вогнепального снаряду (кулі), ззаду-наперед справа наліво, при пострілі з вогнепальної зброї з близької відстані. Таким чином характер пострілу та локалізація отриманих тілесних ушкоджень потерпілим свідчать про те, що постріл був неприцільним, хаотичним, здійснений збоку в ділянку попереку потерпілого. Крім того, заслуговує на увагу те, що засуджений з потерпілим раніше були знайомі, конфліктів між ними не було, вони перебували у дружніх стосунках, що також спростовує наявність у засудженого мотиву на заподіяння смерті потерпілому. Тобто, виходячи з чітко встановлених фактичних обставин справи, висновок місцевого та апеляційного судів про те, що умислом засудженим не охоплювалося заподіяння смерті потерпілому, а в його діях наявна саме необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості, є обґрунтованим. З таким висновком суд касаційної інстанції погоджується, кваліфікація дії засудженого за ч.1 ст.119 КК є вірною. Що стосується невмотивованості висновку апеляційного суду в частині зменшення суми моральної шкоди та не відповідності ухвали вимогам статей 370,419 КПК, то слід зазначити наступне. Відповідно до вироку, суд першої інстанції, стягуючи моральну шкоду в сумі 560 000 грн із засудженого на користь потерпілої, взагалі не зазначив та не мотивував підстав з яких він дійшов до такого переконання, ухвалюючи рішення. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу в межах своїх повноважень та із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, перевіривши матеріали справи дійшов висновку про необхідність зменшення розміру моральної шкоди. Апеляційний суд, серед іншого, взявдо уваги те, що засуджений вчинив злочин з необережності, неодноразово звертався як він, так і його близькі, до рідних померлого з вибаченням та наданням матеріальної допомоги, відшкодував витрати на поховання, а також частково відшкодував моральну шкоду в сумі 40 000 грн. Тому, з урахуванням наведеного, суд зменшив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої, до 100 000 грн. При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. Ухвала у відповідності до вимог ст. 419 КПК належним чином мотивована, у ній наведено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано обґрунтованою, вона в повній мірі відповідає вимогам ст. 370 КПК. Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для задоволення скарги немає. Постанова від 13.06.2019 Справа № 466/7690/15 Провадження № 51-6490км18 Колегія суддів Касаційного кримінального суду Прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБИ_1 (ч.1 ст.119 К) і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБИ_1 з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК та врахував наявність такої обставини, яка пом’якшує її покарання, як щире каяття, а також, що суд апеляційної інстанції, залишивши апеляційну скаргу без задоволення, а вирок – без змін, не врахував викладених у цій скарзі доводів та не спростував їх. Ухвалу апеляційного суду вважає такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Верховний Суд судові рішення залишив без зміни. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про необхідність перекваліфікації дій ОСОБИ_1 з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК у зв’язку з відсутністю в неї умислу на заподіяння смерті ОСОБІ_2, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об’єктивного з’ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК.»

Огляд судової практики Верховного Суду · прочитано автоматично · Alibi AI

Що вирішив суд

Ми ще не прочитали це рішення. Текст нижче — повний і незмінений, як його опублікував реєстр.

Текст рішення

Оригінал у реєстрі

Рішення знеособлене держателем реєстру: імена учасників замінено на позначки на кшталт ОСОБА_1. Ми не деанонімізуємо їх.

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 732/1674/16-к

провадження № 51-8076 км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                       ОСОБА_1 ,

суддів                                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання          ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

засудженого                                            ОСОБА_6 ,

захисника                                                ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_8   на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 31травня 2018 року  у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  № 12016270110000389,  за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя  АДРЕСА_1 , раніше  не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.119  КК  України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком  Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк  3 роки.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію в 2016 році"  ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов потерпілої задоволено повністю, стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 560 000 грн. моральної шкоди.

Вирішено   питання про  речові докази та процесуальні витрати  у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від  31 травня 2018 року вирок місцевого суду  змінено в частині вирішення цивільного позову. Зменшено суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 до 100 000 грн. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він,  16 жовтня 2016 року біля   09 год. 00 хв., перебуваючи в кварталі № 94 Рубізького лісництва ДП "Городнянське лісове господарство", що у Городнянському  районі Чернігівської області,  маючи при собі гладкоствольну мисливську рушницю "ATA ARMS NEO12" калібру 12 № НОМЕР_1 , якою він користувався згідно дозволу, в порушення    "Положення про правила проведення полювань, поводження із зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин", тримаючи указану мисливську рушницю з відкритим запобіжником в руках та біжучи по лісистій місцевості  зачепився ногою за траву, втратив рівновагу , при падінні випадково натиснув на спусковий гачок рушниці та здійснив постріл, в результаті якого, куля влучила в область спини потерпілого ОСОБА_9 , який  теж, перебуваючи на полюванні і пересувався попереду , внаслідок чого ОСОБА_9  були спричинені тілесні ушкодження, від яких  останній помер на місці.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 порушує питання про скасування  рішень місцевого та апеляційного  судів щодо ОСОБА_6 і просить  призначити новий розгляд в суді першої інстанції.  В обґрунтування своїх доводів вказує  на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки, на її думку,  дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст. 115 КК України. Стверджує, що  ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370,419 КПК тому, що апеляційний суд не мотивував свого висновку про  зменшення суми  моральної шкоди.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу потерпілої надійшло заперечення від засудженого ОСОБА_6 ,  у якому він стверджує про законність судових рішень і просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Засуджений та захисник, в суді касаційної інстанції,  просили залишити  касаційну скаргу потерпілої без задоволення.

Прокурор заперечив проти задоволення скарги потерпілої.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

Тому, перевіряючи доводи касаційної скарги потерпілої  в частині неправильної, на її думку, кваліфікації вчиненого   ОСОБА_6  діяння за ч. 1 ст. 119 КК, касаційний суд виходить з фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.

На відміну від умисного вбивства, специфіка вбивства з необережності,  відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 119 КК,  полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Тобто, вбивство з необережності   має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

Як встановили  суди ,  ОСОБА_6 , тримаючи мисливську рушницю з відкритим запобіжником в руках та біжучи по лісистій місцевості, не передбачив настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, зачепився ногою за траву, втратив рівновагу, при падінні випадково натиснув на спусковий гачок своєї рушниці та здійснив постріл, в результаті якого, куля влучила в область спини потерпілого ОСОБА_9 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи №104 від 27 листопада 2016 року смерть ОСОБА_9 настала від отримання тілесного ушкодження внаслідок  вогнепального поранення органів тазу та черевної порожнини, утвореного дією вогнепального снаряду (кулі), ззаду-наперед справа наліво, при пострілі з вогнепальної зброї  з близької відстані. Таким чином характер пострілу та локалізація  отриманих тілесних ушкоджень потерпілим свідчать про те, що постріл був неприцільним, хаотичним, здійснений збоку в ділянку попереку потерпілого.

Крім того, заслуговує на увагу те, що засуджений з потерпілим раніше були знайомі,  конфліктів між ними не було, вони перебували у дружніх стосунках, що також  спростовує наявність  у ОСОБА_6 мотиву на заподіяння смерті потерпілому .

Тобто, виходячи з  чітко встановлених фактичних обставин справи, висновок місцевого та апеляційного судів про те, що  умислом    ОСОБА_10  не охоплювалося заподіяння смерті потерпілому, а в його діях наявна саме необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості, є обґрунтованим. З таким висновком суд касаційної інстанції погоджується, кваліфікація дії ОСОБА_6 за ч.1  ст.119  КК є вірною.

Що стосується невмотивованості  висновку апеляційного суду в частині зменшення суми  моральної шкоди та не відповідності ухвали вимогам статей 370,419 КПК , то слід зазначити наступне.

Відповідно до вироку, суд першої інстанції, стягуючи моральну шкоду  в сумі 560 000 грн. із ОСОБА_6 на користь  потерпілої ОСОБА_8 ,   взагалі не зазначив та не мотивував підстав  з яких він дійшов до такого переконання, ухвалюючи  рішення.

В свою чергу,  суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу в межах своїх повноважень та із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, перевіривши матеріали справи  дійшов висновку про необхідність зменшення розміру моральної шкоди.

Апеляційний суд , серед іншого, взяв  до уваги те, що ОСОБА_6  вчинив злочин з необережності,   неодноразово звертався як він, так і його близькі, до рідних померлого з вибаченням та наданням матеріальної допомоги, відшкодував витрати на поховання, а також частково відшкодував моральну шкоду в сумі 40 000 грн.  Тому, з урахуванням наведеного, суд зменшив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої, до 100 000 грн. При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ухвала  у відповідності до вимог ст.419 КПК України належним чином мотивована,  у ній наведено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано обґрунтованою, вона в повній мірі відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для задоволення  скарги немає.

З огляду на викладене та керуючись статтями 434, 436, 438, 441,442 КПК України, Суд вважає, що касаційну скаргу потерпілої слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 31травня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу    потерпілої – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                      ОСОБА_11

Це не юридична консультація. Перевіряйте текст постанови в реєстрі за посиланням угорі.

А як вирішували справи, схожі на вашу?

Підберемо рішення за вашою статтею та обставинами, покажемо, чим вони завершувались і який строк типовий.

Перевірити мою справу