Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча                                                  ОСОБА_1 ,

судді:                                                ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання   ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор                                         ОСОБА_5 ,

захисник                                          ОСОБА_6 ,

особа, стосовно якої

закрито кримінальне

провадження                                  ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380000457,

стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого від кримінальної відповідальності за ст. 369 ч. 2 на підставі ст. 354 ч. 5 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

ОСОБА_8 у касаційній скарзі виклала вимогу до суду касаційної інстанції про скасування судових рішень у провадженні стосовно ОСОБА_7 із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивувала істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оспорює висновки апеляційного суду про те, що ухвала суду першої інстанції не стосується її прав та інтересів у зв`язку з чим їй безпідставно було відмовлено у апеляційному перегляді цього рішення. Зазначає також про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при звільненні ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2016 року клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності задоволено. Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 369 ч. 2 КК України на підставі ст. 354 ч. 5 КК України Кримінальне провадження № 12016050380000457 стосовно ОСОБА_7 за ст. 369 ч. 2 КК України закрито. Цією ж ухвалою також вирішено долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2016 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 – без зміни.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні касаційного суду заперечував проти доводів касаційної скарги.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.2 Стаття 370. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону

Частина 1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

4.1.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного розгляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених КПК України, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки допущення апеляційним судом порушень вимог процесуального закону.

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Суд першої інстанції, постановивши ухвалу про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, виклав фактичні обставини вчиненого ним злочину за попередньою домовленістю між ним та "заступником начальника станції Костянтинівка, матеріали відносно якої розглядаються в окремому провадженні". Також в ухвалі суду (в тій частині, де викладена думка ОСОБА_7 щодо його звільнення від кримінальної відповідальності) зазначено її прізвище – ОСОБА_8 , вказавши при цьому її як особу, якій він надав неправомірну вигоду.

На вказану ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_8 було подано апеляційну скаргу, за доводами аналогічну касаційній, в якій вона просила про скасування такої ухвали, наголошуючи на порушенні принципу презумпції невинуватості стосовно неї.

Як встановлено судами та підтверджено учасниками судового провадження в суді касаційної інстанції, в період інкримінованих ОСОБА_7 дій, посаду заступника начальника станції Костянтинівка була займала тільки   ОСОБА_8 .

Виходячи зі змісту ухвали суду першої інстанції, можна зробити висновок про  обґрунтованість тверджень ОСОБА_8 щодо можливості  ідентифікації її особи при викладі фактичних обставин кримінального провадження, а отже й створення преюдиції винуватості ОСОБА_8 , стосовно якої не було ухвалено обвинувального вироку.

До судового рішення висуваються вимоги щодо його законності, обґрунтованості і вмотивованості. В ухвалі суду апеляційної інстанції в разі прийняття рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення мають міститись підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою [4.1.1, 4.1.3].

Наведені положення процесуального закону судом апеляційної інстанції не виконані повною мірою.

В ухвалі апеляційного суду не наведено мотивування щодо визнання апеляційної скарги ОСОБА_8 необґрунтованою, лише твердження, що стосовно неї преюдиції не створено, що є явно недостатнім для визнання судового рішення вмотивованим.

З огляду на викладене, наведені порушення процесуального закону Суд вважає істотними, тобто такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення [4.1.2].

Що стосується доводів касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при звільненні ОСОБА_7 від відповідальності, то Суд не оцінює підстави до звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , викладені в ухвалі суду першої інстанції, оскільки їх перевірка не була проведена в апеляційному порядку.

Таким чином, касаційна скарга підлягає до часткового задоволення, ухвалу апеляційного суду слід скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, під час проведення якого слід повною мірою перевірити доводи апеляційної скарги, ухваливши за його наслідками законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                            ОСОБА_3