Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року

м. Київ

справа № 369/7894/14-к

провадження № 51-2231км18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

засудженого                                   ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

захисника                                       ОСОБА_6 ,

потерпілих                                       ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілих           ОСОБА_10 ,

прокурора                                       ОСОБА_11 ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 липня 2016 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вказаним вироком, залишеним без змін апеляційним судом,   ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 300 000 грн кожному в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.

Старжинського ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства за обставин, викладених у вироку.

Як установив місцевий суд, 12 травня 2014 року о 02:00 у квартирі АДРЕСА_2 між ОСОБА_13 та   ОСОБА_5 під час спільного вживання алкогольних напоїв виник конфлікт, у ході якого останній на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав кухонним ножем ОСОБА_13 не менше 57-ми ударів по тілу, шиї та обличчю, заподіявши потерпілій різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких у вигляді численних проникаючих колото-різаних поранень грудей та живота з пошкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати, від яких вона померла на місці події.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту слідства, упередженість суду та невідповідність висновків у вироку  фактичним обставинам справи, просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Суть доводів скаржника зводиться до тверджень про те, що засуджений не вчиняв  умисного вбивства, а суди нижчих інстанцій  обґрунтували свою позицію про доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому злочині недопустимими доказами, яким не дали належної правової оцінки. На думку захисника, оспорювані вирок та ухвала не відповідають вимогам ст. 370 КПК.

На касаційну скаргу представник потерпілих – адвокат ОСОБА_10 подав заперечення, в якому із наведенням аргументів зазначає про неспроможність касаційних вимог сторони захисту.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, водночас ОСОБА_5 просив пом`якшити йому покарання; прокурор, потерпілі та їх представник заперечили обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, викладені в касаційній скарзі та у запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.

У поданій касаційній скарзі захисник, серед іншого, заперечує повноту слідства, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні                        й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;  фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 12 травня 2014 року; розглянутих у ході судового слідства наявних у справі експертних досліджень, зокрема судово-медичних від 12 травня 2014 року № 75, від 18 травня 2014 року № 143/Д,  від 13 травня 2014 року № 223, від 18 травня 2014 року № 142/Д/223, від 29 липня 2014 року № 69-мк, молекулярно-генетичних від 7 липня 2014 року № 291/МГЕ, № 288/МГЕ, № 289/МГЕ, №292/МГЕ, № 296/МГЕ, № 297/МГЕ, № 290/МГЕ, № 295/МГЕ, № 294/МГЕ,  № 293/МГЕ, дактилоскопічного від 11 червня 2014 року № 171, комплексного психолого-психіатричного від 18 червня 2014 року № 230, зміст яких докладно відображено у вироку.

Суд також з`ясував позицію ОСОБА_5 , котрий у судовому засіданні відмовився від реалізації свого права надати показання по суті пред`явленого йому обвинувачення, наполягав на непричетності до  вбивства ОСОБА_13 та висунув версію про вчинення цього злочину на подвір`ї будинку іншими невстановленими особами – сепаратистами.

За результатами судового слідства таку версію засудженого суд визнав неспроможною і, навівши конкретні докази, спростував її  у вироку.

Так, як убачається з матеріалів провадження, у своїх показаннях суду потерпілий ОСОБА_9 зазначав, що 11 травня 2014 року після 23:00 він разом зі своєю дружиною ОСОБА_13 та ОСОБА_5 повернулися додому (квартира АДРЕСА_2 ), де  згодом потерпілий пішов спати, а вранці наступного дня виявив на підлозі у кухні мертву дружину, при цьому біля входу у квартиру знаходився засуджений, на одязі якого була кров. Згідно з показаннями ОСОБА_9 він зателефонував дільничному, і тому прибули працівники поліції.

Показання ОСОБА_9 стосовно перебігу подій підтвердив у судовому засіданні старший дільничний інспектор Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області – свідок ОСОБА_16 .

Відповідно до наявного у провадженні протоколу огляду місця події від 12 травня 2014 року труп ОСОБА_13 з численними ранами розміщувався на підлозі у кухні. На момент проведення процесуальної дії також перебував у квартирі ОСОБА_5 , на його одязі були очевидні плями бурого кольору, схожі на кров, а ліва рука перемотана бинтом. У ході огляду серед іншого вилучено два ножі та предмети одягу ОСОБА_5 .

Зіставивши відображені в показаннях указаних потерпілого, свідка та у протоколі огляду місця події фактичні дані з іншими розглянутими доказами і, мотивувавши своє рішення про їх достатність для ухвалення обвинувального вироку, суд виходив, у тому числі, із того, що згідно з експертними висновками смерть ОСОБА_13 настала від численних проникаючих колото-різаних поранень грудей та живота з пошкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати; на одному з вилучених під час огляду місця події ножів виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки, які є змішаними та містять ознаки слідів крові потерпілої та засудженого, кров ОСОБА_13 також було виявлено на футболці ОСОБА_5 , який є осудним, а рани на його лівій кісті та передпліччі знаходяться в місці, доступному для спричинення власною рукою.

Разом із цим не залишилися без оцінки суду показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які суд визнав недостовірними, навівши у вироку  відповідні мотиви.

Отже, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 . Всупереч доводам захисника у касаційній скарзі істотних порушень порядку збирання (формування) й оцінки доказів в аспекті ст. 94 КПК не вбачається.

Що стосується посилань захисника ОСОБА_6 на порушення ст. 290 КПК, то вони є безпідставними, адже не ґрунтуються на матеріалах провадження, в яких міститься розписка сторони захисту про отримання матеріалів досудового розслідування для ознайомлення.

Впродовж розгляду справи зазначений суд, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи.

Відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_5 суд правильно кваліфікував   за ч. 1 ст. 115 КК.

З урахуванням конкретних обставин цього провадження та характеру вчинених суспільно небезпечних дій, призначене засудженому покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК. Доводів про протилежне в касаційній скарзі не міститься, не наведено їх і в судовому засіданні під час здійснення касаційного провадження.

Вирок суду не суперечить вимогам ст. 374 КПК.

Крім того, за матеріалами справи на стадії апеляційного провадження сторона захисту не ставила під сумнів допустимості доказів, не заперечувала факту настання смерті ОСОБА_13 саме від дій ОСОБА_5 та стверджувала, що останній, завдаючи потерпілій численних ударів ножем, перебував у стані сильного душевного хвилювання. Тому засуджений та його захисник просили перекваліфікувати вчинене діяння з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК. Такі доводи суд апеляційної інстанції належним чином розглянув і, визнавши їх неприйнятними, відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає статтям 370, 419 КПК, а переконливих аргументів на спростування висновків цього суду в поданій скарзі не зазначено.

Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень і закриття кримінального провадження, як про це йдеться в касаційній скарзі, при розгляді справи в суді касаційної інстанції не встановлено.

Тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 липня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                                   ОСОБА_1                                  ОСОБА_3