Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 278/1525/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/776/848/17

Провадження № 51 – 538 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060170000590 від 08 червня 2017 року,  щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2019 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2017 року ОСОБА_6 засуджено:

-          за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

-          за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 , касаційні скарги від якого та щодо якого не надходили.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 9 544 гривні на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 : на користь потерпілої ОСОБА_10 658 гривень 65 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 моральної шкоди; на користь держави 5 741 гривню 60 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

07 червня 2017 року приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_8 шляхом виймання скла через вікно проник до будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_9 , звідки таємно викрали ноутбук марки "Lenovo G580" та телевізор марки "LG", чим заподіяли потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 9 544 гривні        50 копійок.

08 червня 2017 року приблизно о 10 годині ОСОБА_6 в приміщенні квартири своєї знайомої ОСОБА_11 за адресою:

АДРЕСА_2 , з ванної кімнати повторно таємно викрав металеві каструлі, алюмінієві ванну, миску та сковорідку, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 658 гривень 65 копійок.

18 червня 2017 року приблизно о 15 годині ОСОБА_6 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , повторно таємно викрав належний ОСОБА_12 велосипед марки "Ардіс", чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 2000 гривень.

Крім того, 26 червня 2017 року приблизно о 19 годині ОСОБА_6 відігнув залізні грати та через вікно проник до будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_13 , звідки повторно таємно викрав електроплитку, металеві каструлі, лопату та сковорідку, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1 023 гривні 32 копійки.

Вироком Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 у частині призначення покарання скасовано і ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 :

-          за ст. 185 ч. 2 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

-          за ст. 185 ч. 3 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду, залишивши покарання, призначене вироком суду першої інстанції, із застосуванням ст. 75 КК України. Указує на те, що апеляційний суд не врахував всіх обставин, які пом`якшують покарання, а саме повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також позицію потерпілих, які під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції в судовому засіданні від

14 січня 2019 року не наполягали на суворому покаранні, оскільки він з ними примирився та повністю відшкодував заподіяні збитки.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник у судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженого обґрунтованою і просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 2,

ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, у тому числі й ті, на які посилається у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 .

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував думку потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 щодо міри покарання, кількість епізодів злочинної діяльності, розмір заподіяних збитків, а також усіх даних про особу ОСОБА_6 .

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов  обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення  волі в межах санкції ст. 185 ч. 2 КК України та мінімальних межах санкції ст. 185 ч. 3 КК України, мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання, засуджений у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 та скасування вироку апеляційного суду щодо нього і застосування ст. 75 КК України не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                      ОСОБА_3