Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

11 червня 2019 року

м. Київ

справа № 278/1917/16-к

провадження № 51-5538км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

захисника                                                   ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області

від 17 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060170000659, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, уродженця м. Якутська Російської Федерації, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , який тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 11 липня 2013 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі – КК) та на підставі ст. 70 цього Кодексу до семи років позбавлення волі з конфіскацією частини майна,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 18 травня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 , щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржувались.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_9 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 24 травня 2016 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Крім того, ухвалено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1213 грн 23 коп. з кожного на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_10 , а також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 січня 2018 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 17 травня 2016 року о 20-ій год 30 хв, будучи особою, яка вчинила розбій, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , з метою заволодіння чужим майном проник з останнім до будинку ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 , де вони за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, вчинили на ОСОБА_10 розбійний напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, та з погрозою застосування такого насильства.

У ході розбою ОСОБА_7 , діючи узгоджено з ОСОБА_8 , вимагаючи у ОСОБА_10 гроші, погрожував їй застосуванням ножа, якого взяв у цьому будинку, що було небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, завдав їй декілька ударів рукою і ногою в тулуб та по голові, від чого вона втратила свідомість. Унаслідок розбою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спричинили ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження та заволоділи її майном на загальну суму 8160 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 та вважає, що його дії мали б бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК. На думку захисника, відсутні докази того, що ОСОБА_7 погрожував потерпілій застосуванням ножа, а застосоване до ОСОБА_10 насильство не було небезпечне для її життя та здоров`я. Крім того, захисник вважає, що у діях ОСОБА_7 відсутня кваліфікуюча ознака "проникнення у житло" та умисел на заволодіння чужим майном. Вказує на безпідставне посилання суду на вживання ОСОБА_7 наркотичних засобів та призначення йому суворого покарання внаслідок неправильної кваліфікації.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_11 вважав, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою та просив відмовити в її задоволенні.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_6 , котра просила задовольнити подану нею касаційну скаргу, та прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК. Вирок суду відповідає вимогам

ст. 370 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Доводи обвинуваченого та захисника про те, що ОСОБА_7 не вчиняв розбій і в його діях відсутній корисливий мотив, про існування заборгованості перед ним у ОСОБА_10 , унаслідок чого в рахунок повернення заборгованості він з ОСОБА_8 забрали у неї телевізор, а потерпіла віддала йому 700 грн, суд належно перевірив та з наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав безпідставними.

При цьому суд послався на показання потерпілої ОСОБА_10 , яка зазначала, що 17 травня 2016 року ввечері до її будинку проникли ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Останній, завдаючи їй удари руками у голову, вимагав гроші, а ОСОБА_8 в цей час виніс з кімнати телевізор. Побоюючись фізичної розправи, вона віддала ОСОБА_7 700 грн. Однак ОСОБА_7 , взявши у будинку кухонний ніж, приставив до її тіла і з погрозою застосувати ніж вимагав дати йому всі гроші та золоті прикраси. Далі ОСОБА_7 вдарив її в тім`яну ділянку голови, від чого вона втратила свідомість, а коли отямилась, виявила відсутність не лише телевізора, а й іншого майна. Крім того, потерпіла ОСОБА_10 зазначила, що за декілька днів до нападу ОСОБА_7 приходив до неї та пропонував придбати у нього камуфльований костюм, на що вона відмовилась; показання ОСОБА_7 про заборгованість перед ним вона заперечувала.

За даними висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_10 було виявлено легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров`я у вигляді синців на обличчі та волосистій частині голови, крововиливів та саден на кінчику язика, які могли виникнути 17 травня 2016 року від нанесення не менш 2–3 ударів кулаком по голові.

Зазначені показання потерпілої ОСОБА_10 правильно визнано правдивими та покладено в основу обвинувального вироку, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено жодних об`єктивних даних, які б ставили під сумнів показання потерпілої, або свідчили, що вона обмовляє обвинувачених.

Із показань свідка ОСОБА_12 убачається, що 17 травня 2016 року близько 20-ої год, надаючи послуги таксі, його викликали за адресою за місцем проживання ОСОБА_10 . Коли він приїхав, до нього підійшов ОСОБА_8 , завантажив в салон таксі телевізор, сказавши, що "ми будемо ще грузити" й відійшов. Оскільки ситуація була підозрілою, він відмовився везти ОСОБА_8 , виклав цей телевізор на узбіччя та поїхав. При цьому бачив позаду свого автомобіля ОСОБА_8 та ще одного чоловіка.

Крім того, зазначений вище висновок суду об`єктивно підтверджується даними, що містяться у протоколах прийняття заяви від ОСОБА_10 , огляду місця події, в ході якого в будинку ОСОБА_10 було виявлено та зафіксовано на стрічках "СТ" сліди пальців рук, у тому числі з вікна, а під лавкою в кімнаті серед газет вилучено ніж із дерев`яною ручкою, на який вказувала потерпіла, та сліди взуття; висновку дактилоскопічної експертизи, згідно з яким слід долоні руки на вікні будинку потерпілої залишено долонею правої руки ОСОБА_7 ; даними огляду місця події, а саме гостьового номеру, де мешкав ОСОБА_7 , про виявлення і вилучення мобільного телефону та телевізора; протоколу слідчого експерименту, під час якого потерпіла детально розповіла та показала на місці події про обставини, за яких ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинено на неї розбійний напад, а також іншими доказами, наведеними у вироку.

Також безпідставнимиє й доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про неправильну кваліфікацію дій її підзахисного.

Розбій як злочин проти власності (ст. 187 КК) – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. При цьомунебезпечне для життя чи здоров`я насильство – це не лише умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення.

Виходячи з показань потерпілої ОСОБА_10 про те, що їй погрожували застосуванням ножа, вимагаючи негайно дати грошові кошти, і ці погрози потерпіла сприймала реально, а від отриманих ударів у голову вона втратила свідомість, та з огляду на досліджені в ході судового розгляду докази, якими підтверджено зазначені потерпілою обставини, суд дійшов правильного висновку, що застосоване ОСОБА_7 до потерпілої насильство було небезпечним для її життя та здоров`я, а напад, вчинений ним та ОСОБА_8 , був поєднаний також з погрозою застосування такого насильства (застосування ножа).

Крім того, правильно кваліфіковано дії ОСОБА_7 за кваліфікуючою ознакою "проникнення у житло", оскільки в цій частині висновок суду підтверджується, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_10 , даними протоколу огляду місця події, проведеного в будинку потерпілої, висновку дактилоскопічної експертизи.

Водночас суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги захисника і про відсутність попередньої змови у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вчинення розбою, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що їх дії були узгодженими, зі спільним умислом, спрямованим на заволодіння майном потерпілої.

Отже, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та у відповідності до вимог ст. 374 КПК навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК кваліфіковано судом правильно.

ПризначаючиОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є особливо тяжким, дані про особу винного, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується негативно, обставину, що обтяжує покарання, – вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Крім того, судом правильно враховано як дані про особу винного вживання ОСОБА_7 наркотичних засобів, оскільки відомості про це містяться у висновку судово-психіатричної експертизи (а.п. 181-182, т. 1).

Отже, призначене ОСОБА_7 покарання ґрунтується на положеннях ст. ст. 50і 65 КК, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання та є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

А тому, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_7 злочину, колегія суддів не вбачає підстав для пом`якшення призначеного йому покарання.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, зазначивши мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, положення закону, якими керувався, а також указав підстави прийнятого рішення.

А тому ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

Тому касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441–442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 17 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                                ОСОБА_2                                                ОСОБА_3