Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча                               ОСОБА_1 ,

судді:                                                ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання   ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор                                         ОСОБА_5 ,

захисник                                          ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

виправданий                                  ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

законний представник

потерпілих                                      ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 03 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230150000100,

стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виправданого за ст. 152 ч. 4 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

1. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

Вимогою прокурора до суду касаційної інстанції є скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу прокурор мотивує допущенням судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону через незаконне неврахування як доказу висновків судово-психіатричних експертиз та невмотивованість висновків суду про виправдання ОСОБА_7 . Крім того, стверджує, що апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК України доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення належним чином не перевірив, а отже не спростував.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 травня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 152 ч. 4 КК України, та виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні злочину.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

За ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 03 вересня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 травня 2018 року стосовно виправданого ОСОБА_7 – без зміни.

2.3 Висунуте обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження в суді

07 січня 2017 року приблизно о 02:00 ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на згвалтування, достовірно знаючи, що його донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою, із погрозою застосування фізичного насильства до останньої, що виразилося у висловлюванні на її адресу погроз спричинення тілесних ушкоджень, та застосуванням фізичного насильства, яке виразилося у насильницькому утриманні тіла малолітньої потерпілої на ліжку та утриманні її голови в подушці обличчям вниз, чим подолавши опір останньої, всупереч її волі здійсним з ОСОБА_9 насильницький статевий акт природнім способом.

Крім того, 09 січня 2017 року приблизно о 02:00 ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на згвалтування, достовірно знаючи, що його прийомна донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є малолітньою, із погрозою застосування фізичного насильства до останньої, що виразилося у висловлюванні на її адресу погроз спричинення тілесних ушкоджень, та застосуванням фізичного насильства, яке виразилося у насильницькому утриманні тіла малолітньої потерпілої на ліжку та утриманні її голови в подушці обличчям вниз, чим подолавши опір останньої, всупереч її волі здійсним з ОСОБА_10 насильницький статевий акт природнім способом.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу прокурора.

Виправданий, його захисник та законний представник потерпілих заперечували проти доводів касаційної скарги прокурора, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 56. Права потерпілого

Частина 1. Протягом кримінального провадження потерпілий має право:

6) давати пояснення, показання або відмовитись їх давати;

4.1.2 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.3  Стаття 95. Показання

Частина 4. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

4.1.4 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.5 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Межі касаційного перегляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки дотримання судами вимог кримінального процесуального закону, правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо виправдання ОСОБА_7 у пред`явленому  йому обвинуваченні.

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 152 ч. 4 КК України, на підставі доказів, наданих стороною обвинувачення, досліджених та перевірених під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінених судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України [4.1.2, 4.1.4].

Правдивість та об`єктивність показань виправданого щодо відсутності його вини та що потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_11 оговорили його через конфлікт у сім`ї,  підтверджено показаннями законного представника потерпілих ОСОБА_8 , яка були допитана судом, та сукупністю інших письмових доказів, досліджених під час судового розгляду, що не підтвердили винуватість ОСОБА_7 у висунутому обвинуваченні.

Так, згідно з висновками судово-медичних експертиз ознак зґвалтування (насильницьких статевих актів) у потерпілих не виявлено, статеві акти, якщо такі мали місце, відбувались більше, ніж за 14 днів до моменту освідування, яке відбулось 16.01.2017 року. Датою вчинення злочинів, у вчиненні яких обвинувачувався ОСОБА_7 , стороною обвинувачення було зазначено 07.01.2017 року та 09.01.2017 року, тобто  менше, ніж за 14 днів до моменту освідування потерпілих.

Відповідно до висновку експерта №8-130 Запорізького НДКЦ МВС України від 27.04.2017 року, за результатами проведеного молекулярно-генетичного дослідження, генетичні ознаки слідів на тампоні-змиві зі статевого члена ОСОБА_7 співпадають з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_7 та не співпадають  з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .

При ухваленні рішення про належність і допустимість доказів у цьому провадженні суд врахував практику Європейського суду з прав людини, який, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006, "Шабельник проти України" від 19.02.2009, неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. [4.1.3].

Тому Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неврахування як доказу висновків судово-психіатричних експертиз стосовно показань потерпілих, наданих під час досудового розслідування, оскільки під час судового розгляду потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_11 відмовились від дачі показань, у зв`язку з чим суд не мав можливості безпосередньо дослідити їх.

Таким чином, належно дослідивши всі обставини у цьому кримінальному провадженні, суд дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду і не доведена поза розумним сумнівом.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, допит потерпілих був неможливим й на стадії апеляційного перегляду вироку, у зв`язку з відмовою останніх від дачі показань [4.1.1].

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, доводи апеляційної скарги прокурора, що є аналогічні доводам, наведеним у його касаційній скарзі, перевірено повною мірою та спростовано з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення [4.1.5].

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою до скасування оскаржуваної прокурором ухвали апеляційного суду, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 03 вересня 2018 року у кримінальному провадженні стосовно виправданого ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                  ОСОБА_3