Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

21 травня 2019 року

м. Київ

справа  №  455/837/16-к

провадження № 51- 5683 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                       ОСОБА_1 ,

суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,

захисника                                          ОСОБА_5 ,

прокурора                                          ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора           ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 січня          2018 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області                 від 15 січня 2018 року,   ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 2 ст. 186 КК - на строк на 4 роки;

за ч. 1 ст. 187 КК - на строк 3 роки 6 місяців;

за ч. 2 ст. 289 КК - на строк 5 років без конфіскації особистого майна.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації особистого майна.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 289 КК, судові рішення щодо якого в апеляційному та касаційному порядках не оскаржено.

Як установив суд, 5 червня 2016 року о 19:00 в м. Добромилі Старосамбірського району Львівської області на вул. Хирівській, неподалік магазину ПП "Мартинишин С.С." ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння наздогнав на автомобілі ОСОБА_10 , який їхав на велосипеді, перекрив йому автомобілем дорогу, вийшов з автомобіля та, нічого не пояснюючи, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, завдавши останньому ударів в обличчя та по тілу, відкрито   зірвав у нього з шиї та викрав золотий ланцюжок з хрестиком вартістю             12 500 грн., спричинивши потерпілому майнової шкоди.

Він же, 01 січня 2017 року о 19:00 на автодорозі "Нижанковичі-Стрий"                     у напрямку м. Добромиля, після  дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю його автомобіля та автомобіля під керуванням ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та використовуючи предмет візуально схожий на автомат АКСУ, який є пневматичним газобалонним пристроєм, вчинив розбійний напад, погрожуючи почав вимагати у ОСОБА_11 гроші, при цьому умисно завдав останньому кілька ударів головою, руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши легких тілесних ушкоджень з короткочасним  розладом здоров`я. Не отримавши коштів, ОСОБА_8 самовільно відкрив дверцята автомобіля потерпілого та забрав із салону документи (поліс цивільного страхування, технічний паспорт на автомобіль, паспорт громадянина України для виїзду за кордон та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_11 ) і ключі від автомобіля, а також заволодів його мобільним телефоном "ZTE" із сім-картою та картою пам`яті, загальною вартістю 2205,55 грн, спричинивши потерпілому майнової шкоди.

Після того, як потерпілий ОСОБА_11 втік з місця події ОСОБА_8 повторно незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем "Фольксваген Пасат Б5" (р.н. НОМЕР_1 ), який належав ОСОБА_11 , відтранспортувавши його до місця свого проживання в с. Комаровичі Старосамбірського району та заховав у гаражі.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м`якості.

На думку прокурора, апеляційний суд не надав умотивованих відповідей на доводи його апеляційної скарги про несправедливість призначеного ОСОБА_8 покарання через м`якість і неправильне застосування  до нього положень ст. 75 КК. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), а тому не може бути залишена в силі.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 касаційну скаргу підтримала.

Захисник ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

У наданих запереченнях захисник ОСОБА_12 вказує на законність рішення апеляційного суду та просить залишити його без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8                  у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій  за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. За змістом ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.

З урахуванням наведених законодавчих положень та ст. 419 КПК апеляційний суд зобов`язаний проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляціній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необгрунтованою.

Апеляційний суд цих приписів закону не дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вирок місцевого суду в апеляційному порядку було оскаржено прокурором. У поданій скарзі прокурор вказував на несправедливість заходу примусу через м`якість та неправильне застосування місцевим судом ст. 75 КК, просив скасувати вирок у цій частині  та постановити новий, яким призначити ОСОБА_8 більш суворе покарання яке належить відбувати реально.

За наслідками апеляційного розгляду ухвалою від 15 січня 2018 року апеляційний суд  залишив  апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок районного суду без зміни, однак не надав переконливих, вичерпних відповідей на доводи прокурора стосовно неправильного застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.

Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом. Отже, суд, реалізуючи свої повноваження, має навести правові підстави та переконливі мотиви, які є достатніми для постановлення рішення.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, врахувавши конкретні обставини вчинення злочинів, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, визнав свою вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував потерпілим завдані збитки, є особою молодого віку, має на утриманні малолітню дитину, працевлаштований, а також думку потерпілих, погодився з позицією місцевого суду про відсутність законодавчих перешкод для застосування до ОСОБА_8 інституту умовного звільнення і можливість досягти мети виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства.

Однак без належної оцінки апеляційного суду залишився той факт, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 187 та ч. 2 ст. 289 КК ОСОБА_8 вчинив у стані алкогольного сп`яніння та упродовж розгляду місцевим судом кримінального провадження за звинуваченням його у скоєнні іншого тяжкого злочину.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що за таких обставин твердження апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі щодо правильності висновку місцевого суду у вироку про  можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання не є належно обґрунтованим та вмотивованим і суперечить вимогам ст. 75 КК.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі прокурор також посилався і на м`якість покарання призначеного судом засудженому через його невідповідність ступеню тяжкості вчинених злочинів та даним про його особу. Просив призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 КК – на строк 5 років, за ч. 1 ст. 187 КК – на строк 6 років 5 місяців, за ч. 2 ст. 289 КК – на строк 7 років без конфіскації майна і на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 11 місяців без конфіскації майна.

Однак апеляційний суд зазначених доводів прокурора належним чином не перевірив та не навів підстав, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнав необґрунтованою, чим також  порушив вимоги ст. 419 КПК.

Допущені апеляційним судом порушення є істотними, оскільки вони перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.

Під час нового розгляду апеляційному суду слід ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, надати на них вичерпні відповіді, та, з урахуванням доводів наведених у його касаційній скарзі, з додержанням вимог статей 370, 419 КПК постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

При цьому апеляційному суду слід мати на увазі, що за тих самих обставин справи та даних про особу засудженого застосування до нього ст. 75 КК                  є неправильним.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 січня 2018 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                               ОСОБА_13