Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуюча                               ОСОБА_1 ,

судді:                                                ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання   ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор                                         ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180080000540, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ст. 289 ч. 2, ст. 187 ч. 2 Кримінального кодексу України (далі – КК України);

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженого за ст. 289 ч. 2, ст. 187 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України.

1. Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали

Вимогою засудженого ОСОБА_6 до суду касаційної інстанції є скасування судових рішень стосовно нього і ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу засуджений мотивує істотним порушенням вимог процесуального закону, оскільки вважає, що провадження розглянуто судом в порушення вимог територіальної підсудності за місцем вчинення злочину, а також порушено вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття всіх матеріалів провадження стороні захисту, зокрема таких доказів, як мобільні телефони, автомобіль.

Вимогою засудженого ОСОБА_7 до суду касаційної інстанції є скасування судових рішень стосовно нього та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу засуджений мотивує істотним порушенням вимог процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вважає, що за ст. 187 ч. 2 КК України має бути виправданий, вказаний злочин не вчиняв, оскільки годинник з потерпілого не знімав, а лише підібрав його, коли той впав. Заперечує свою винуватість й у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України, через відсутність у нього умислу на незаконне заволодіння автомобілем. Зазначає, що провадження розглянуто судом в порушення вимог територіальної підсудності за місцем вчинення злочину, а також порушено вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття всіх матеріалів провадження стороні захисту, зокрема такого доказу, як автомобіль. Також вказує, що суд першої інстанції, взявши його під варту, мав обрати запобіжний захід тривалістю лише шістдесят днів.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року засуджено:

– ОСОБА_6 за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, без конфіскації майна; за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією частини майна, що є власністю засудженого. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією частини майна, що є власністю засудженого. На підставі ст. 72 ч. 3 КК України вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_6 ухвалено рішення виконувати самостійно.

– ОСОБА_7 за ст. 289 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, без конфіскації майна; за ст. 187 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців, без конфіскації майна; за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців, без конфіскації майна.

Цим вироком також задоволено цивільний позов прокурора, вирішено питання процесуальних витрат та долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

За ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 03 липня 2018 року апеляційні скарги прокурора, засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року стосовно засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 – без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

03 грудня 2015 року приблизно о 23-ій годині ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , знаходячись поблизу кафе, що на вул. Коперника, 9 у м. Рівне побачивши, що потерпілий ОСОБА_9 сів за кермо автомобіля марки "Mazda-3", державний номерний знак НОМЕР_1 , за попередньою змовою між собою, вирішили незаконною заволодіти автомобілем потерпілого. З цією метою ОСОБА_6 підійшов до потерпілого, де в салоні автомобіля запропонував останньому його транспортним засобом підвезти до дому. Користуючись тим, що ОСОБА_9 перебував у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_6 сів за кермо автомобіля, при цьому не маючи посвідчення водія, яке не отримував у встановленому законом порядку, став рухатись даним автомобілем по вул. Дубенський та іншими вулицями міста Рівне. Потерпілий ОСОБА_9 та ОСОБА_7 перебували в салоні даного автомобіля.

З 03 на 04 грудня 2015 року приблизно о 24-ій годині, на одній із вулиць м. Рівне, точного місця досудовим та судовим розслідуванням не встановлено, потерпілий ОСОБА_9 , зрозумівши, що наміри ОСОБА_6 та ОСОБА_7 полягають у незаконному заволодінні його транспортним засобом, спробував припинити протиправні дії останніх. Однак, вони спільно за попередньою змовою, застосовуючи фізичну силу до потерпілого, нанесли йому в салоні автомобіля декілька ударів в область голови, внаслідок яких останній втратив свідомість, після чого продовжили рух автомобілем.

В подальшому у невстановленому місці в межах міста Рівного, ОСОБА_6 зупинив автомобіль та спільно із ОСОБА_7 виштовхали потерпілого ОСОБА_9 на узбіччя дороги та вчинили на нього напад з метою заволодіння його особистим майном. А саме, ОСОБА_6 вдарив своєю ногою в праве коліно ноги потерпілого ОСОБА_9 , який після цього впав на землю, та спільно із ОСОБА_7 наніс декілька ударів руками та ногами по голові, тулубу потерпілого, спричинивши йому фізичного болю.

В ході вказаних дій, ОСОБА_7 проти волі потерпілого, зняв із його руки годинник марки "Hublot Geneve", вартістю 9280 грн, та заволодів ним.

В результаті нападу на потерпілого ОСОБА_9 , останньому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді розриву власної зв`язки правого наколінника, забій – осадження правої колінної ділянки, що відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм довготривалості розладу здоров`я .

Надалі, обидва обвинувачених, завдяки їх спільним діям, застосовуючи фізичну силу помістили потерпілого до салону автомобіля з метою продовження руху в напрямку траси Київ–Чоп в сторону смт. Гоща.

ОСОБА_6 , не бажаючи бути затриманим за незаконне заволодіння вказаним автомобілем, та вчинення нападу на потерпілого, керуючи автомобілем потерпілого, шляхом збільшення швидкості, уникнув їхнього переслідування та затримання з боку працівників поліції, які перебували у патрульному автомобілі рухаючись по трасі Київ–Чоп у напрямку смт. Гоща. При цьому він з`їхав на поле біля села Жаврів Гощанського району Рівненської області, з метою заміни пошкодженого колеса в автомобілі. У період здійснення вказаних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме, під час заміни пошкодженого колеса автомобіля, потерпілий ОСОБА_9 скористався темрявою та зайнятістю останніх, побоюючись за своє життя та здоров`я,  відкотившись від авто,  залишив місце знаходження автомобіля та засуджених, які на цьому автомобілі поїхали у м. Рівне, де неподалік гіпермаркету, що по вулиці Курчатова, 9, його залишили.

Внаслідок незаконного заволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказаного автомобіля марки "Mazda-3", вартістю 213 905,95 грн, потерпілому Середі ОСОБА_10 було заподіяно матеріальних збитків на вказану суму.

Крім того, 04 грудня 2015 року приблизно о 04 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись неподалік гіпермаркету, що по вул. Курчатова,9 у м. Рівне, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, діючи повторно, таємно, із автомобіля, яким незаконно заволоділи таякий належить потерпілому ОСОБА_9 , викрав два мобільні телефони вартістю відповідно 1575 грн та 8 382,65 грн, чим заподіяв потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 9 957,65 грн.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції заперечувала проти доводів касаційної скарги засуджених, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.3 Стаття 374. Зміст вироку

Частина 4. У резолютивній частині  вироку зазначаються:

2) у разі визнання особи винуватою:

…рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження;

4.1.4 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Межі касаційного перегляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки дотримання судами вимог процесуального закону, правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 289 ч. 2, ст. 187 ч. 2 КК України, як і кваліфікація дій за вказаним законом, так і розмір призначеного покарання останнім в касаційному порядку не оскаржено, тому Судом не перевіряється.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, як і кваліфікація дій за вказаним законом, так і розмір призначеного покарання останнім в касаційному порядку не оскаржено, тому Судом не перевіряється.

5.2 Щодо порушень вимог процесуального закону

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 289 ч. 2, ст. 187 ч. 2 КК України, підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Висновок про винуватість зроблено на підставіаналізу судом показань потерпілого ОСОБА_9 , свідків, також письмових матеріалів провадження, зокрема даних, що містяться у висновках експертиз [4.1.1, 4.1.2].

Правдивість та об`єктивність показань потерпілого та свідків, які були допитані судом, не викликали сумнівів, оскільки ці докази підтверджені сукупністю інших безпосередньо досліджених під час судового розгляду письмових доказів.

Суд, дослідивши всі обставини у цьому кримінальному провадженні, дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_7 в інкримінованих йому злочинах знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і доведена поза розумним сумнівом.

Касаційний суд не має повноважень на перевірку доводів касаційної скарги в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, а виходить з обставин, установлених судами (щодо спростування засудженим того, що годинника з потерпілого не знімав, а підібрав).

Отже, за встановлених судом фактичних обставин провадження дії ОСОБА_7 за ст. 289 ч. 2, ст. 187 ч. 2 КК України кваліфіковано правильно.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, доводи апеляційної скарги засудженого, зокрема й про оспорювання винуватості та істотні порушення вимог процесуального закону, перевірено повною мірою та спростовано з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України [4.1.4].

Не погоджується Суд й з твердженнями, що містяться у касаційних скаргах, про порушення судом принципу територіальної підсудності, оскільки за встановлених обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були вчинені злочини в межах міста Рівне, у тому числі на його околицях.

Безпідставними Суд визнає й твердження щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а саме положень ст. 290 КПК України щодо невідкриття всіх матеріалів провадження, у тому числі автомобіля потерпілого, який перебував на його відповідальному зберіганні. Речові докази оглядаються, фотографуються, за наслідками проведених процесуальних дій складаються відповідні протоколи, та речові докази можуть бути в самих матеріалах провадження, на зберіганні в органі досудового розслідування або передані власнику на відповідальне зберігання. Автомобіль як речовий доказ, міг бути переданий потерпілому, як власнику, на відповідальне збереження, протокол його огляду міститься в матеріалах провадження та був відкритий стороні захисту, клопотань щодо безпосереднього огляду автомобіля не надходило, тому ненадання його для огляду обвинуваченому та захиснику на стадії відкриття матеріалів провадження не є істотним порушенням вимог процесуального закону.

Суд відхиляє доводи скарг засуджених про неправильне обрання судом першої інстанції запобіжного заходу при ухваленні вироку як безпідставні, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок, діяв відповідно до вимог процесуального закону про обов`язкове зазначення в резолютивній частині такого вироку рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, одним із видів якого є запобіжний захід [4.1.3]. Апеляційним судом вирок суду першої інстанції був залишений без зміни, строк тримання під вартою правильно зараховано у строк відбування покарання, тому підстав для скасування судових рішень в цій частині Суд не вбачає.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено, тому касаційні скарги засуджених до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 липня 2018 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                    ОСОБА_11                                  ОСОБА_3