- ст. 400 ЦПК
- ст. 207 ЦПК
- ст. 3 ЦПК
- ст. 389 ЦПК
- ст. 169 ЦПК
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Показати мотиви повністю
Відповідно до статті 169 ЦПК України(в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України(в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Установлено, що після скасування заочного рішення, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09 березня 2017 року, про що належним чином був повідомлений позивач (а.с. 106), разом з тим в судове засідання на цю дату явку представника не забезпечив, у зв`язку з чим, розгляд справи відкладено на 08 червня 2017 року.
08 червня 2017 року представник позивача повторно не з`явився у судове засідання, про день, час і місце розгляду справи позивач повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 113).
Заяву про розгляд справи у його відсутність позивач (його представник) до суду не подав.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 169, пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття відповідного процесуального рішення), оскільки неявка позивача (його представника) у судове засідання, призначене на 08 червня 2017 року, є повторною, а заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило.
Про судові засідання, призначені на 09 березня 2017 року та 08 червня 2017 року, позивач був повідомлений завчасно та належним чином.
Посилання заявника у касаційній скарзі на запровадження з 03 березня 2015 року у ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, відсутність належного контролю за перебігом здійснення судового провадження у цій справі, що позбавило банк можливості вчасно здійснити заміну позивача у справі (ПАТ Кредитпромбанк"), його правонаступником ПАТ "Дельта Банк", жодним чином не можуть бути виправданням поважності повторної неявки у судове засідання та не спростовують підстав і обставин, за яких суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на заяву ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони у справі - позивача ПАТ "Кредитпромбанк" його правонаступником - ПАТ "Дельта Банк", чим порушив права заявника у цивільному процесі, не спростовують правильність і обґрунтованість висновків про наявність обставин і правових підстав для залишення позову без розгляду. При цьому, ПАТ "Дельта Банк" у повній мірі скористався правом на оскарження ухвали суду першої інстанції, а апеляційний суд, поновивши строк на апеляційне оскарження, належним чином перевірив доводи ПАТ "Дельта Банк" щодо підстав залишення позову ПАТ "Кредитпромбанк" без розгляду.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки досліджених судами доказів, які суди вважали достатніми для залишення позову без розгляду, а також до необхідності переоцінки цих доказів в контексті обставин, які заявник вважає поважними причинами неявки позивача в судове засідання та невчинення процесуальних дій щодо заміни сторони у справі її правонаступником, що в силу приписів статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.