Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

04 червня 2019 року

м. Київ

справа № 759/3444/16-к

провадження № 51-9461 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                         ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                               ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100080000330, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мала Білозерка Васильківського району Запорізької області та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Васильківського районного суду Запорізької області від 17 березня 2005 року за ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 153 КК України на 7 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вироком вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, 13 січня 2016 року, близько 01.35 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, поблизу кафе "Чемодан", яке розташоване по вул. Краснова, 17, в м. Києві, під час словесного конфлікту з ОСОБА_7 , який переріс у бійку, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, завдав один удар невстановленим досудовим слідством гострим предметом в область шиї ОСОБА_7 , внаслідок чого потерпілому було заподіяно, крім іншого, тяжке тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани шиї зліва, що відноситься до категорії тяжких, за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2018 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Стверджує, що з огляду на всі наявні в кримінальному провадженні дані про особу засудженого ОСОБА_6 обрана міра покарання судом є м`якою. Зазначає, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення, в якій він не погоджувався з призначеним ОСОБА_6 покаранням, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином всіх її доводів та обґрунтованих відповідей на них не дав.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу та вважала, що є підстави для її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зіст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 121 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Прокурор, не погоджуючись з призначеним ОСОБА_6 покаранням вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, зокрема, і за його апеляційною скаргою, в якій він наводив аналогічні доводи про це, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив їх.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, серед іншого, мають бути зазначені короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, встановлені судом першої інстанції обставини. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, вона відповідає наведеним вимогам закону. У ній викладено короткий зміст вимог апеляційних скарг, зокрема і прокурора, і судового рішення суду першої інстанції, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та зазначено мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Давши оцінку сукупності наведених у вироку суду першої інстанції обставин та врахованих ним при призначенні покарання даних про особу засудженого, а також обставин, які обтяжують покарання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Відповідно до вимогстатей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону суди дотримався.

Так, як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч. 1ст. 121 КК України було враховано тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, дані про особу засудженого, який раніше був судимий, посередньо характеризується, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставин, які обтяжують покарання. Все наведене в своїй сукупності суд розцінив як обставини, які свідчать про його підвищений ступінь небезпеки для суспільства, в зв`язку з чим прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для призначення покарання у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, належним чином обґрунтувавши своє рішення.

Колегія суддів вважає, що при перегляді справи за апеляційними скаргами, зокрема і прокурора, в якій віннаголошував на невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, вказаний суд ретельно перевірив його доводи та обґрунтовано визнав їх безпідставними. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Призначене ОСОБА_6 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваного судового     рішення та задоволення касаційних вимог прокурора немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  .

Судді:

ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                     ОСОБА_3