Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча                                ОСОБА_1 ,

судді:                                                 ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання     ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор                                          ОСОБА_5 ,

захисник                                          ОСОБА_6 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040640002407,

стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виправданого за ст. 115 ч. 1 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

1. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечення на неї

Вимогою прокурора до суду касаційної інстанції є скасування судових рішень стосовно ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу прокурор мотивує істотним порушенням вимог процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_7 за вчинений ним злочин. Зазначає також про порушення процесуального закону під час розгляду провадження в суді першої інстанції щодо зміни складу суду, про судовий розгляд без потерпілої та невідповідність судових рішень вимогам процесуального закону щодо їх вмотивованості та обґрунтованості.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення як законні та обґрунтовані – без зміни.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, а саме в умисному вбивстві ОСОБА_8 , та виправдано ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

Цим же вироком скасовано запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 та вирішено долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

За ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року стосовно виправданого ОСОБА_7 – без зміни.

2.3 Висунуте обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження в суді

30 травня 2016 року приблизно о 01-ій годині 00 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись поблизу під`їзду № 6 корпусу № 3 будинку АДРЕСА_1 , під час сварки з раніше незнайомим ОСОБА_8 , виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на протиправне спричинення смерті іншій людині, утримуючи в руці ніж кустарного виготовлення по типу шевського (чоботарського), що належав ОСОБА_7 , знаходився при ньому та який останній визнав знаряддям злочину, умисно наніс дванадцять ударів потерпілому ОСОБА_8 . Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 21 червня 2016 року № 1015/329-Е виявлені рани № 2, 6, 8 є ушкодженням м`яких тканин та судин шиї, ушкодженням печінки та м`яких тканин біля аорти, ушкодженням тканин грудей та лівої легені, інші колото-різані поранення лише з ушкодженням м`яких тканин та дрібних судин. Всі колото-різані поранення у сукупності знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_8 .

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції не підтримав доводи касаційної скарги прокурора.

Захисник у засіданні суду касаційної інстанції заперечувала проти доводів касаційної скарги прокурора.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.3 Стаття 373. Види вироків

Частина 1. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

4.1.4 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Межі касаційного перегляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки дотримання судами вимог процесуального закону, правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність при ухваленні виправдувального вироку та ухвали апеляційного суду про залишення його без зміни.

5.2 Щодо істотних порушень вимог процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Доводи у касаційній скарзі прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело, на думку прокурора, до безпідставного виправдання ОСОБА_7 є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час касаційної перевірки оскаржуваних судових рішень.

Так, суд, оцінивши зібрані докази у сукупності, дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Процесуальним законом передбачено, що обов`язок доказування обставин у кримінальному провадженні (подія, винуватість, розмір заподіяних збитків та інші обставини, передбачені у ст. 91 КПК України), покладається на слідчого, прокурора та в установлених випадках процесуальним законом – на потерпілого. Отже, до повноважень суду входить лише оцінка наданих доказів, а збирання доказів у провадженні не є функцією суду.

ОСОБА_7 обвинувачувався в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, втім винуватість обвинуваченого під час судового розгляду не була встановлена, а стороною обвинувачення не була доведена поза розумним сумнівом.

Так, допитані під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які не були безпосередніми свідками вбивства ОСОБА_8 , бачили вже труп останнього вранці 30 травня 2016 року, коли його вже оглядали працівники поліції. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 дав суду показання, що він разом з ОСОБА_7 30 травня 2016 року близько 1-ї години ночі знайшли труп невідомого, до якого підходили, оглядали його та після чого ОСОБА_7 викликав по телефону поліцію. Під час досудового розслідування свідок ОСОБА_14 змушений був оговорити ОСОБА_7 про те, що начебто останній вчинив вбивство ОСОБА_8 , оскільки давав такі показання внаслідок застосованого до нього фізичного та психологічного впливу працівниками карного розшуку. Правильно визнані судом недостовірними й показання свідка ОСОБА_15 , який декілька разів змінював їх, та не зміг відповісти на запитання суду навіть щодо місця й часу вчинення вбивства, яке він начебто спостерігав. Не підтверджують жодним чином винуватість ОСОБА_7 й висновки проведених експертиз: у піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_7 наявність крові не встановлена; на одязі ОСОБА_7 сліди крові, що могла належати ОСОБА_8 не знайдено, тощо. Це, враховуючи той факт, що ОСОБА_8 заподіяні численні колото-різані рани, на місці вчинення злочину виявлена велика кількість крові, тому є очевидним, що особа, яка вчинила це вбивство, мала б на собі сліди крові, на відміну від ОСОБА_7 , затриманого фактично одразу після вчиненого вбивства. Таким чином, будь-яких достатніх та обґрунтованих доказів, які б підтверджували вчинення вбивства ОСОБА_8 . ОСОБА_7 суду надано не було.

З огляду на викладене, Суд не знаходить підстав не погодитись із висновками суду першої інстанції, який, виходячи із загальних засад кримінального провадження, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні й рівні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення в їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, в якому його було обвинувачено.

Апеляційний розгляд проведено із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки містить вичерпну відповідь щодо доводів апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними наведеним у касаційній скарзі. Не є порушенням процесуального закону й розгляд провадження без участі потерпілої, яка мала права не брати в ньому участь, подавши про це відповідне клопотання до суду.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено, а отже, підстави до задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року у кримінальному провадженні стосовно виправданого ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                  ОСОБА_3