Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

30 травня 2019 р.

м. Київ

справа № 676/3134/17

провадження № 51 –5811 км18

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                     ОСОБА_1 ,

суддів:                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання        ОСОБА_4 ,

прокурора                          ОСОБА_5 ,

засудженого                      ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 14  березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201724007000818, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кам`янця-Подільського, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2011 року за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 28 ч.  2 ст. 317, ст. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9  років із конфіскацією майна, яке є його власністю, крім житла. Звільненого із місць позбавлення волі 14 липня 2014 року на підставі ст. 2 ЗУ "Про амністію",

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кам`янця-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27  листопада 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1  рік 6  місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Апеляційним судом Хмельницької області вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано і постановлено свій вирок від 14 березня 2018  року, яким засуджено ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 08 травня 2017 року приблизно о 15.20 год, знаходячись по вул. Нігинське шосе, 3 м.  Кам`янця-Подільського, умисно, відкрито викрав із рук неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 мобільний телефон марки "Nous IXS 5001", ІМЕІ НОМЕР_1 , вартістю 2500 грн, в комплекті із дерматиновим чохлом - книжкою вартістю 200 грн, який був укомплектований сім-картою мобільного оператора "Київстар" № НОМЕР_2 , вартість якої становить 30 грн, на рахунку якої грошових коштів не було та зник в невідомому напрямку, заподіявши останній матеріальної шкоди на загальну суму 2730 грн.

Крім того, ОСОБА_6 21 травня 2017 року приблизно о 23.30 год знаходячись навпроти буд. № 32 по просп. Грушевського м. Кам`янця-Подільського, повторно, умисно, із лівої кишені штанів неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , відкрито викрав мобільний телефон марки "STRATUS", вартістю 3000 грн., який був укомплектований сім-карткою мобільного оператора "Київстар", № НОМЕР_3 , вартість якої становить 30 грн на рахунку якої грошових коштів не було, та зник в невідомому напрямку, заподіявши останній матеріальної шкоди на загальну суму 3030 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає про те, що апеляційний суд постановив незаконний вирок, оскільки безпідставно задовольнив скаргу прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_10 , який не підтримував свою скаргу та участі у її розгляді не брав, а прокурор ОСОБА_11 , який приймав участь у судовому засіданні та підтримував скаргу прокурора ОСОБА_10 будь-якими повноваженнями у здійсненні процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні не був наділений. Вважає, що суд апеляційної інстанції не спростував доводи суду першої інстанції стосовно застосування ч. 1 ст. 69 КК України. Вказує на те, що апеляційним судом не було дотримано вимог ст. 65 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважає, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Засуджений ОСОБА_6 вважає касаційну скаргу обґрунтованою і просить її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, засудженого, який підтримав доводи касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. ч. 1, 2 ст.  186 КК України, у касаційній скарзі захисника не оспорюється.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ч. 2 ст. 420 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вирків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Частиною 1 статті 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як вбачається зі змісту вироку, суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до злочинів середньої тяжкості та тяжкого, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше судимий, визнав вину та розкаявся у скоєному, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, а також те, що він вчинив два відкритих викрадення майна стосовно неповнолітніх, обставини, які пом`якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та відшкодування завданої шкоди, а також обставину, яка обтяжує покарання – рецидив злочинів.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов  обґрунтованих висновків про відсутність обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 злочинів та безпідставність застосування судом першої інстанції положень ст. 69 КК України і необхідність призначення ОСОБА_6 більш суворого покарання, ніж було визначено вироком суду першої інстанції, і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. ч. 1, 2 ст. 186 КК України, належно мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено.

Що стосується доводів захисника про те, що апеляційний суд постановив незаконний вирок, оскільки безпідставно задовольнив скаргу прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_10 , який не підтримував свою скаргу та участі у її розгляді не брав, а прокурор ОСОБА_11 , який приймав участь у судовому засіданні та підтримував скаргу прокурора ОСОБА_10 будь-якими повноваженнями у здійсненні процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні не був наділений , то вони є безпідставними.

Так, відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 36 КПК України у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, за ново виявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.

Крім того, ч. 2 ст. 37 КПК України визначено можливість здійснення повноважень іншим прокурором у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 36 КПК України.

Отже, з вищевказаного випливає, що в апеляційному перегляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 брав участь саме прокурор прокуратури Хмельницької області ОСОБА_11 особу, якого відповідно до вимог ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний суд установив і перевірив та допустив до участі в судовому засіданні.

Таким чином, необґрунтованими є доводи захисника щодо відсутності у прокурора ОСОБА_11 повноважень брати участь в апеляційному розгляді, а сторона захисту не була позбавлена можливості заявити прокурору відвід, однак таким правом не скористалася.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

За таких обставин, касаційнаскарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України , Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                               ОСОБА_3