Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 травня 2019року

м. Київ

справа № 760/872/16

провадження № 51-6361км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку та мешканку АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не працюючу,  раніше не судиму,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185  КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року                      ОСОБА_6   визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Як встановив суд,   ОСОБА_6 05 червня 2016 року о 09 годині 00 хвилин, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , в якій тимчасово проживала, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, викрала майно та гроші, що належали потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 8 000 грн.

Апеляційний суд міста Києва 31 серпня 2017 року вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, просить її скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Не оскаржуючи звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі                     ст. 75 КК, прокурор вказує на те, що вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 було призначене покарання, яке не передбачено санкцією ч. 1 ст. 185 КК, втім, апеляційний суд переглядаючи вказаний вирок, всупереч положенням ст. 419 КПК, необґрунтовано залишив його без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши всіх учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення кримінального процесуального закону заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно з вимогами п. 2 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягав застосуванню.

Так, санкцією ч. 1 ст. 185 КК передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Втім, вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року                      ОСОБА_6   визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Не погодившись зі вказаним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні злочину та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на                      1 рік зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК.

Відповідно до статей 404, 407, 420 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК.

Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи статей 408, 420 КПК.

Зі змісту вказаних норм та статей 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку випливає, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на все вичерпну відповідь й у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Обґрунтовуючи своє рішення апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_6 вже відбула покарання у виді обмеження волі, що підтверджується ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 серпня 2017 року, а отже, задоволення скарги прокурора потягне за собою те, що ОСОБА_6 буде повторно притягнута до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення, що є неприпустимим.

Втім, колегія суддів не може погодитись з наведеним обґрунтуванням апеляційного суду, оскільки ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК було призначено покарання, не передбачене санкцією цієї статті. Отже, судом першої інстанції закон України про кримінальну відповідальність було застосовано неправильно, що відповідно до п. 2 ст. 413 КПК  мало потягнути за собою скасування або зміну судового рішення.

Таким чином, при перегляді вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 апеляційний суд не дотримався зазначених вимог, що в силу ст. 412 КПК є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 скасуванню у зв`язку з необхідністю посилення покарання із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати наведене та прийняти законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що прокурор в касаційній скарзі не оскаржував звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі  ст. 75 КК, погоджуючись з таким рішенням суду, отже касаційній суд в цій частині судові рішення щодо ОСОБА_6   не переглядав.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,

ухвалив:

Касаційну скаргу прокуроразадовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                              ОСОБА_3