Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

справа № 287/359/14-к

провадження № 51-8555км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

прокурора                                                              ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014060260000606, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі — КК),

за касаційною скаргою першого заступника прокурора Житомирської області на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 6 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Олевського районного суду Житомирської області 29 березня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 296КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 6 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції скасував та звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296КК у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 11 жовтня 2014 року близько 02:00, перебуваючи в громадському місці, а саме в кафе-барі "Древній Русич"в с. Хмелівка Олевського району, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, застосував фізичне насильство щодо ОСОБА_7 , яке виразилося в завданні одного удару гострою частиною розбитої скляної пляшки, яку ОСОБА_6 тримав у руці, по шиї потерпілого, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить скасувати вирок Олевського районного суду від 29 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 6 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд апеляційної інстанції:

-                     всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі —КПК) не навів у своїй ухвалі мотивів невзяття до уваги доводів апеляційних скарг прокурора та захисника;

-                     неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність таприйняв рішення про скасування обвинувального вироку та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а мав змінити вирок та застосувати положення ч. 5 ст. 74 КК і звільнити обвинуваченого від покарання;

-                     зробив необґрунтовані висновки стосовно неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування вимог ч. 1 ст. 49 КК, оскільки обвинувачений не визнав вини у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.

Захисник ОСОБА_6 — ОСОБА_8 надіслав суду клопотання про проведення касаційного розгляду без їх участі, у якому зазначив своє прохання залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення.

У судовому засіданні прокурор вимоги касаційної скарги підтримала частково і просиласкасувати ухвалу апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій прокурором у касаційній скарзі не оскаржуються.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні 11 жовтня 2014 року кримінального правопорушення невеликої тяжкості, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, санкцією якого передбачене покарання у тому числі у виді обмеження волі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості минуло три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 285 КПК обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на час ухвалення вироку судом першої інстанції були підстави для звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_6 , однак суд першої інстанції всупереч ч. 8 ст. 284, ч. 3 ст. 285 КПК не роз`яснив їх обвинуваченому, не з`ясував думки щодо можливості закриття кримінального провадження та не вирішив питання щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а тому висновки суду апеляційної інстанції стосовно недотримання судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 49 КК є обґрунтованими. Враховуючи викладене, доводи прокурора у касаційній скарзі в цій частині є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

За ч. 8 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Зі змісту зазначених норм КПК не вбачається, що при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК необхідно враховувати позицію обвинуваченого щодо визнання чи невизнання ним вини у пред`явленому обвинуваченні.

Разом з тим зі змісту апеляційної скарги захисника видно, що він просив скасувати вирок Олевського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження закрити, а за відсутності для цього підстав — вирок суду скасувати та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Засуджений підтримав апеляційну скаргу, що вцілому узгоджується з положеннями вищезазначених норм КПК, а тому доводи прокурора в касаційній скарзі не ґрунтуються на положеннях норм кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 6 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                                  ОСОБА_3