Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

справа № 644/6030/17

провадження № 51-8552км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

захисника                                                   ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120172205300021465, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Харкова, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі — КК),

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року щодо ОСОБА_7 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2017 року дії ОСОБА_7 перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115КК на ч. 2 ст. 121КК і засуджено за цим законом до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сумського районного суду Сумської області від 16 грудня 2015 рокута остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців

Апеляційний суд Харківської області 19 червня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 2 серпня 2017 року близько 19:20 у квартирі АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, діючи з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, навмисно завдав своєму братові ОСОБА_8 одного удару столовим ножем у грудну клітку зліва, чим спричинив йому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженнями верхівки лівої легені, яке супроводжувалося масивною внутрішньо плевральною кровотечею, що призвело до гострої крововтрати у внутрішніх органах та м`яких тканинах. Унаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер на місці вчинення злочину.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 412, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) формально підійшов до розгляду провадження, не навів в ухвалі мотивів, з яких він виходив, постановляючи це судове рішення, не перевірив усіх доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, тане звернув уваги на те, що:

- суд першої інстанції перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК, неправильно застосував кримінальний закон, оскільки вбивство може бути вчинене з непрямим умислом – коли винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якісь конкретні обставини, які би могли його відвернути. Завдаючи удар ножем у грудну клітку зліва, ОСОБА_7 не бажав смерті потерпілого, але свідомо допускав настання таких наслідків;

- про умисел на позбавлення життя потерпілого свідчать неприязні стосунки на ґрунті спільного проживання та зловживання алкоголем, які мали місце між засудженим і потерпілим, обране знаряддя злочину, локалізація завданого удару;

- посилання суду на те, що після завдання удару ножем ОСОБА_7 не продовжив своїх дій, хоча ОСОБА_8 був ще живий і обвинувачений не мав жодних перешкод довести злочин до кінця, є безпідставними, оскільки ОСОБА_7 вже виконав усі дії, необхідні для спричинення смерті потерпілому.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.

У судовому засіданні:

- прокурор підтримала вимоги касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції;

- захисник заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Доводи у касаційній скарзі прокурора про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК через те, що в ухвалі судом не зазначено належних мотивів постановлення цього судового рішення та підстав, на яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою, є безпідставними.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння  тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і  локалізацію  поранень та інших  тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку  винного  і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві  настання смерті  охоплюється  умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Прокурор в апеляційній скарзі стверджував, що суд першої інстанції незаконно засудив ОСОБА_7 за менш тяжкий злочин, оскільки спосіб, знаряддя вчинення злочину, а також локалізація поранень свідчатьпро умисел обвинуваченого на вчинення вбивства.

З матеріалів провадження вбачається, що апеляційний суд проаналізував належним чином встановлені судом першої інстанції фактичні дані кримінального провадження, наявні у провадженні докази, мотиви, з яких суд виходив, постановляючи вирок щодо ОСОБА_7 , та встановив, що висновок суду у вироку про вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, а саме умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, є обґрунтованим та належним чином умотивованим.

Доводи у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК, оскільки, завдаючи удар ножем у грудну клітку зліва, ОСОБА_7 не бажав смерті потерпілого, але свідомо допускав настання таких наслідків – не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки судом першої інстанції під час формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, чітко встановлено, що ОСОБА_7 діяв саме з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, завдав лише одного удару столовим ножем у грудну клітку зліва, чим спричинив йому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженнями верхівки лівої легені.

При цьому суд першої інстанції на підставі досліджених доказів встановив, що ОСОБА_7 як під час конфлікту з ОСОБА_8 , так і раніше не висловлював погрози вбивством на адресу останнього, заздалегідь не підшуковував знаряддя злочину, після завдання удару ножем не продовжував своїх дій. Усвідомлюючи, що ОСОБА_8 живий, ОСОБА_7 мав реальну можливість продовжити заподіяння потерпілому ударів ножем у життєво важливі органи, чого не зробив, оскільки не мав умислу на позбавлення його життя. Натомість ОСОБА_7 став надавати ОСОБА_8 першу допомогу, закривав йому рану, щоб зупинити кров, бризкав його водою, попрохав матір викликати швидку допомогу. Також суд врахував, що удар було завдано столовим ножем, яким у той час ОСОБА_7 нарізав бутерброди.

На думку Суду, за встановлених судом обставин дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК кваліфіковано правильно.

З урахуванням зазначеного доводи у касаційній скарзі про те, що обране знаряддя злочину та локалізація завданого удару в ліву частину грудної клітки, з урахуванням неприязних стосунків, які склались між засудженим і потерпілим, а також те, що після завдання удару ножем ОСОБА_7 вже виконав усі дії, необхідні для спричинення смерті потерпілому, беззаперечно свідчать про наявність у ОСОБА_7 умислу на вбивство – з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доказів, докладно наведених у судових рішеннях, Суд вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження, спростовуються вищезазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Посилання прокурора у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду України                  № 5-34кс14 від 27 листопада 2014 року та № 5-35кс14 від 22 січня 2015 року жодним чином не спростовують правильності висновків суду, оскільки склади злочинів у вказаних судових рішеннях різняться за об`єктивною та суб`єктивною сторонами.

Апеляційний розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Даних, які б свідчили, що суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, не встановлено.

За таких обставин відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                       ОСОБА_2                                ОСОБА_3