Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова                                                                                                Іменем України

23 травня 2019 року                                                                                                                       м. Київ

справа №  700/401/17                                                                                                 провадження № 51-8528км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                                             за участю секретаря                                                                                                                           судового засідання                    ОСОБА_4 ,                                                                    прокурора                          ОСОБА_5 ,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250200000110, щодо

ОСОБА_6 ,                                      ІНФОРМАЦІЯ_1 ,                                уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 цього ж Кодексу.

Ухвалено стягнути зі ОСОБА_6 процесуальні витрати, вирішено долю речових доказів.

Апеляційний суд Черкаської області скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного засудженому покарання та ухвалив новий вирок від 01 серпня 2018 року, яким призначив ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Апеляційний суд ухвалив обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_6 з дня приведення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 10 березня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з 21 червня 2017 року по 01 серпня 2017 року – з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. У решті вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 09 березня 2017 року близько 10:50, будучи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "RENAULT MEGANE", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по заокругленій ділянці дороги у селі Ріпки Лисянського району Черкаської області в напрямку від сільської ради села Ріпки до ТОВ "Діалог", порушив вимоги п.п. "а" 2.9, "б" 2.3, 12.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого  здійснив з`їзд на ліве узбіччя відносно напрямку свого руху з подальшим перекиданням у кюветі, де зупинився при зіткненні з насадженнями дерев.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири зазначеного автомобіля ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 ставлять вимогу про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилаються на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого. Вважають, що суд апеляційний суд необґрунтовано скасував у частині призначеного покарання вирок суду першої інстанції, яким засудженого було звільнено від відбування покарання з випробуванням. Вказують, що апеляційний суд залишив поза увагою, що ОСОБА_6 здійснює цілодобовий догляд за потерпілою ОСОБА_8 – інвалідом І групи, з якою проживає однією сім`єю, а також не мотивував своїх висновків про неможливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК не оспорюються у касаційній скарзі.

Доводи захисника та засудженого про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та звільнення засудженого від його відбування на підставі ст. 75 КК, внаслідок чого обрав покарання, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, є безпідставними.

За матеріалами кримінального провадження Верховний Суд установив, що вирок суду першої інстанції, за яким ОСОБА_6 було звільнено від відбування покарання з випробуванням, прокурор оскаржив в апеляційному порядку. Висуваючи вимогу про скасування цього вироку суду на підставах м`якості призначеного засудженому покарання та необґрунтованого застосування положень ст. 75 КК щодо основного та додаткового покарання, прокурор просив ухвалити новий вирок.

Суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора та ухвалив новий вирок. При цьому дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та призначив більш тривалий термін додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, ніж той, що був обраний судом першої інстанції, і водночас основне покарання у виді позбавлення волі обрав більш м`яким, застосувавши ст. 69 КК.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що суд першої інстанції, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, лише формально послався на обставини, які підлягають урахуванню при призначенні покарання, однак не навів переконливих мотивів щодо можливості застосування стосовно ОСОБА_6 ст. 75 КК.

Водночас апеляційний суд узяв до уваги наявність обставин, які свідчать про те, що звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням не сприятиме його виправленню та попередженню вчинення ним нових злочинів. Зокрема, урахував те, що ОСОБА_6 раніше судимий, вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, а також взяв до уваги наслідки цього злочину, а саме отримання тяжких тілесних ушкоджень двома потерпілими. Апеляційний суд обґрунтовано врахував, що обставини, на які послався суд першої інстанції, не є підставами для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, а отже, і про безпідставність рішення суду першої інстанції щодо його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , а саме його щирого каяття у вчиненому, думку потерпілих, які не мали до засудженого претензій матеріального та морального характеру, апеляційний суд дійшов висновку про можливість призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК. Таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, воно є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Скасовуючи вирок місцевого суду та ухвалюючи свій вирок щодо ОСОБА_6 , апеляційний суд навів переконливі мотиви для прийняття такого рішення. Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК. Підстав для скасування цього вироку за доводами, наведеними в касаційній скарзі засудженого та захисника, немає. Водночас це судове рішення підлягає зміні в порядку ч. 2 ст. 433 КПК, якою передбачено, що суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, з огляду на таке.

24 грудня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, відповідно до якого засудженим до позбавлення волі у строк покарання у межах того самого кримінального провадження зараховується строк їх попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

20 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення" № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, згідно з яким ч. 5 ст. 72 КК викладено в іншій редакції та визначено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За ч. 3 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію в часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 серпня 2018 року № 13-31кс18 зробила правовий висновок про те, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017  року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом від 18 травня 2017 року № 2046-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення", то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі – Закон від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) (пряма дія Закону  № 838-VIII).

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_6 вчинив злочин 09 березня 2017 року, тобто до 20 червня 2017 року. Щодо нього продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року. Зі змісту вироку суду першої інстанції від 02 серпня 2017 року видно, що засудженого звільнено з-під варти в залі суду після проголошення вироку. Таким чином, у строк відбування покарання засудженому має бути зараховано строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні до моменту його звільнення з-під варти з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Судом апеляційної інстанції період попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з 10 березня по 20 червня 2017 року у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волізасудженому зараховано правильно.

Оскільки період попереднього ув`язнення ОСОБА_6 з 21 червня 2017 року по 02 серпня 2017 року (у вироку апеляційного суду помилково зазначено 01 серпня 2017 року) засудженому зараховано з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, то колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду апеляційної інстанції, зарахувавши засудженомуна підставі Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 02 серпня 2017 року з  розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 змінити в порядку ч. 2 ст. 433 КПК.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з 21 червня 2017 року по 02 серпня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В іншій частині вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                         ОСОБА_3