Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

Справа №176/2522/15-к

Провадження № 51-3915км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурорів                                                  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7

захисників                                                  ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року у кримінальному провадженні №420150400100000731 по обвинуваченню

ОСОБА_10 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Жовті Води Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.2 ст. 369-2 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України, та призначено покарання - за ч.3 ст.368 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 роки та з конфіскацією всього особистого майна, що належить йому на праві власності; за ч.2 ст.369-2 КК України – у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна, що належить йому на праві власності.

Згідно з обставинами, які встановлені судом першої інстанції, 11 та 17 вересня 2015 року завідувач Жовтоводського міського сектору ГУ ДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , перебуваючи у службовому кабінеті № 102, будучи службовою особою, що займає відповідальне становище, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у сумі 2 200 грн., в тому числі 1000 грн. за вчинення в інтересах ОСОБА_11 дій з використанням службового становища, а саме – здійснення реєстрації за місцем проживання дружини ОСОБА_12 ; 500 грн. – за оформлення та видачу паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_11 ; а також 700 грн. – за здійснення впливу на прийняття рішення службовими особами ДМС в Дніпропетровській області, уповноваженими на виконання функцій держави, про швидке оформлення та видачу закордонного паспорту на ім`я ОСОБА_11 .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року зазначений вирок місцевого суду змінено. Постановлено виключити з вироку суду рішення про визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та вирішено вважати ОСОБА_10 засудженим за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, на строк 3 роки з конфіскацією всього особистого майна, що належить йому на праві власності.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду першої інстанцій та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність

Касаційна скарга мотивована тим, що ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не надали належної правової оцінки доказам, здобутим в результаті проведення негласних слідчих дій, що всупереч вимогам ст. 421 КПК України апеляційний суд своєю ухвалою погіршив становище засудженого, виключивши з обвинувачення кваліфікацію дій останнього за ч.2 ст. 369-2 КК України та зазначивши, що усі дії обвинуваченого охоплюються одним складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Зазначається, що в ухвалі апеляційного суду не наведені встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази та не вказані мотиви та норми закону, якими суд керувався, що в порушення вимог ч.3 ст. 404 КПК України апеляційним судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту про витребування та дослідження доказів, про допит свідків та про призначення експертизи.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.

Прокурори заперечили проти задоволення касаційної скарги захисника.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

Як вже зазначалось, захисник у касаційній скарзі порушує питання про перегляд судових рішень з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, наводячи при цьому відповідні доводи.

Перевіривши доводи касаційної скарги захисника щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, Верховний Суд дійшов висновку, що вказані доводи є частково обґрунтованими.

Зокрема, згідно з матеріалами кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду, обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги, в яких порушували вимоги про скасування вироку і закриття кримінального провадження.

В обґрунтування своїх вимог апелянти вказували про недопустимість доказів, якими сторона обвинувачення доводила винуватість, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Також в апеляційній скарзі захисником порушувалось питання про допит окремих свідків та про дослідження деяких письмових доказів.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_10 в апеляційній скарзі зазначав, що не отримував від ОСОБА_11 кошти в розмірі 1000 грн. за реєстрацію місця проживання ОСОБА_12 .

В подальшому апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення правил підслідності та щодо недопустимості та неналежності у зв`язку з цим низки доказів, визнав вказані доводи безпідставними і в обґрунтування такого рішення зазначив, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України військовий прокурор Південного регіону України постановою від 14 вересня 2015 року доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчому військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону, і прийняття такого рішення не суперечить нормам закону, а тому, як правильно зазначив апеляційний суд, досудове слідство проведено уповноваженою особою і в межах КПК України.

Також апеляційним судом з наведенням відповідних мотивів спростовано твердження захисника щодо неоголошення ОСОБА_10 ухвали слідчого судді про проведення обшуку, щодо порушень норм кримінального процесуального закону при проведенні затримання останнього, при складанні протоколу про проведення негласної слідчої дії.

Виходячи з зазначеного твердження сторони захисту, які наведені у касаційній скарзі і які є аналогічні доводам апеляційної скарги (щодо неналежності та недопустимості доказів, порушень вимог кримінального процесуального закону при проведенні обшуку, негласної слідчої дії, затриманні ОСОБА_10 ), перевірені апеляційним судом з наведенням в ухвалі відповідних мотивів та з наданням вказаним доводам відповідної правової оцінки.

З наведеними висновками апеляційного суду погоджується і Верховний Суд і вважає що доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.

Крім того Верховний Суд вважає безпідставними твердження захисника про погіршення становища засудженого внаслідок виключення апеляційним судом з обвинувачення ОСОБА_10 кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 369-2 КК України. Зазначене виключення жодним чином не погіршує становище засудженого, крім того всі дії обвинуваченого, які інкриміновані йому органом досудового розслідування, охоплюються одним складом кримінального правопорушення – ч. 3 ст. 368 КК України.

Разом з цим, ОСОБА_10 в апеляційній скарзі зазначав, що не отримував від ОСОБА_11 кошти в розмірі 1000 грн за реєстрацію місця проживання ОСОБА_12 , проте вказані доводи залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який їх не перевірив та, як наслідок, не навів відповідних мотивів на їх спростування.

У зв`язку з тим, що вказані доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосуються фактичних обставин кримінального провадження, перевірка яких, виходячи з положень ст. ст. 433, 438 КПК України, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, проте така перевірка необхідна для вирішення питання щодо правильності встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а тому Верховний Суд вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду, як таку, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, оскільки вирок суду першої інстанції Верховний Суд не скасовує, тому запобіжний захід, який був обраний судом першої інстанції ОСОБА_10 , залишається без зміни.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року відносно ОСОБА_10 - скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_10 згідно з вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року до набрання цим вироком законної сили, - залишити без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                     ОСОБА_3