Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 729/1340/16-к

Провадження № 51-5687км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                     ОСОБА_5 ,

засудженого                                                ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілого                        ОСОБА_7 ,

захисника                                                     ОСОБА_8 ,

потерпілого                                                   ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року щодо

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця м. Києва, не одруженого, не працюючого, відповідно до                           ст. 89 КК не судимого,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 серпня                  2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого                      ч. 2 ст. 121 КК, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано в строк відбування покарання весь строк перебування під вартою, починаючи з 11.07.2016 року по 20.06.2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з   ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 1 000 000 (один мільйон) грн на відшкодування моральної шкоди.

Як встановив суд, ОСОБА_6 11 липня 2016 року близько 14 год. 00 хв., у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на території дачного господарства, що розташоване на АДРЕСА_1 , під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 на ґрунті раптових неприязних відносин, умисно завдав їй удари кулаками у голову та по тулубу, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці вчинення кримінального правопорушення через 12-16 годин. Смерть потерпілої ОСОБА_10 настала внаслідок закритої внутрішньочерепної травми та крововиливу в м`які тканини голови, вогнищевих крововиливів в м`яку мозкову оболонку, крововиливів в шлуночки мозку, яка ускладнилась набряком - набуханням речовини головного мозку.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2017 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено                             новий, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого через суворість,  просить змінити вирок апеляційного суду та пом`якшити ОСОБА_6 покарання. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду та постановляючи свій вирок не врахував позитивні характеристики засудженого, а також те, що він має на утриманні неповнолітніх дітей, визнав свою вину та щиро розкаявся.

У запереченнях на вказану касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_7 просить залишити цю скаргу без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції без зміни. Вказує на те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, поводить себе агресивно, нехтує загальноприйнятими нормами людського співіснування, а злочин вчинив у стані алкогольного сп`яніння.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримав свою касаційну скаргу у повному обсязі, просив вирок суду першої інстанції змінити, пом`якшити                     ОСОБА_6 покарання.

Засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу свого захисника, просив її задовольнити, призначивши йому більш м`яке покарання.

Прокурор просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 без зміни.

Потерпілий ОСОБА_9 просив залишити касаційну скаргу захисника засудженого без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції без зміни.

Представник потерпілого ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_7 просив залишити касаційну скаргу захисника засудженого без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції без зміни, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Мотиви Суду

Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи викладені у касаційній скарзі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставиться питання у касаційній скарзі прокурора, і при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.

Як убачається з кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину зроблено з  додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК. Місцевий суд з`ясував, передбачені ст. 91 КПК, обставини та зіставив зібрані докази в їх взаємозв`язку.

Відповідно до встановленої судом сукупності фактів, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, діяння ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК.

Апеляційний розгляд згідно з ч. 1 ст. 405 КПК здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК.

Вирок суду апеляційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 420 КПК повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Згідно приписів ст. 370 КПК вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 420 КПК.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 407 і ч. 1 ст. 421 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок, зокрема з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (частини 1, 2 ст. 409 КПК).

За статтею ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке, хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

При перегляді вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд дотримався зазначених вимог.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши кримінальне провадження в тому числі за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_9 – адвоката                ОСОБА_7 , який оскаржував вирок у зв`язку з м`якістю призначеного покарання, дійшов висновку, що доводи, викладені в його апеляційній скарзі підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання - скасуванню. Своє рішення цей суд обґрунтував тим, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_6 покарання, не дотримався вимог кримінального закону.

Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети (ст. 50 КК) визначається не лише його суворістю, а й справедливістю. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

У цьому кримінальному провадженні при виборі ОСОБА_6 заходу примусу суд першої інстанції порушив наведені законодавчі приписи, оскільки не дав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який належить до категорії тяжких злочинів, не в достатній мірі зважив суд і на конкретні обставини вчинення злочину та його підвищену суспільну небезпеку.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування вироку суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання  і постановив новий вирок, яким призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції. Саме такі вид і міру покарання ОСОБА_6 апеляційний суд визнав необхідними і достатніми для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вважати призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через його суворість, колегія суддів підстав не має.

За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6  не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року щодо ОСОБА_6  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_3                                      ОСОБА_11