Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

28 травня 2019 року

м. Київ

справа №2120/2383/12

провадження № 51-3740ск19

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 травня 2013 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК.

Згідно із положеннями п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі, крім іншого, зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування

або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є: істотне порушення

вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості

злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав

для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК 1960 року.

У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону

та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину, належного обґрунтування зазначеним доводам не наводить. Зокрема, у касаційній скарзі ОСОБА_2 не зазначено порушень, яких допустилися суди при розгляді справи, які були б обов`язковою підставою для скасування оскаржених

судових рішень, з огляду на положення ст. 370 КПК 1960 року. Крім того, доводи засудженої про неправильне застосування кримінального закону зводяться

до її безпідставного засудження за ч. 5 ст. 191 КК. Разом з тим, ОСОБА_2 вказує

про суворість призначеного покарання, чим до упускається суперечності. При цьому, зі змісту касаційної скарги ОСОБА_2 не вбачається, в чому саме полягає явна несправедливість призначеного їй покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року справа не витребовується, якщо зміст скарги не відповідає вимогам ст. 350 КПК 1960 року.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись вимогами ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року ОСОБА_2 у витребуванні справи для перевірки у касаційному порядку слід відмовити.

Відмова у витребуванні справи не перешкоджає її витребуванню справи

при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 КПК, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову

у витребуванні справи.

Керуючись ст. 388 КПК 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК, Суд

постановив:

Відмовити ОСОБА_2 у витребуванні справи для перевірки у касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                            ОСОБА_1