Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

21 травня 2019 року

м. Київ

судова справа № 653/3043/15-к

провадження № 51-10395км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

засудженого                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230140001391, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 21 червня 2018 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 135 КК України – на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 286 КК України – на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у  виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Прийняте рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 10 березня 2014 року близько 23:00, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем "Fiat Tipo", (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Петровського зі сторони просп. Миру в напрямку вул. Воровського в м. Генічеську Херсонської області, в порушення вимог пунктів 2.9 "а", 13.1, 13.3, Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін і при наближенні велосипеда під керуванням ОСОБА_8 , який рухався у смузі свого руху вздовж проїзної частини назустріч йому, завчасно не зайняв положення в межах своєї смуги, яке б забезпечувало безконтактний роз`їзд із бічним інтервалом, допустив зіткнення між цими транспортними засобами, внаслідок чого ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Крім того, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що вищевказаними протиправними діями поставив ОСОБА_8 у небезпечний для життя стан, не надав останньому допомоги, не викликав швидкої медичної допомоги та зник із місця пригоди, тим самим завідомо залишив без допомоги останнього, який унаслідок отримання тілесних ушкоджень перебував у безпорадному стані.

18 вересня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і постановив у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначив покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у  виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 вказаного Кодексу суд звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України у зв`язку із закінченням строків давності й закрив кримінальне провадження в цій частині. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду, застосувати до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Захисник вважає, що апеляційний суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням повною мірою не врахував усіх обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого та безпідставно ухвалив свій вирок, яким призначив покарання, явно несправедливе через суворість.

У заяві потерпілий ОСОБА_8 підтримав касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 та просив застосувати до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_6 , висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги захисника, просив змінити вирок апеляційного суду та звільнити його від відбування покарання з випробуванням; прокурор вважала, що доводи захисника в касаційній скарзі є безпідставними.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржуються.

Доводи захисника, наведені ним у касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_6 через суворість колегія суддів вважає безпідставними.

Так, мотивуючи своє рішення щодо справедливості виду та міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених злочинів, обставину, що пом`якшує його покарання, – щире каяття та  обтяжуючу обставину – вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння, а також дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відшкодував матеріальну шкоду потерпілому, просив у нього вибачення. Також суд узяв до уваги те, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується постановами Генічеського районного суду Херсонської області від 07 листопада 2013 року та від 10 березня 2014 року.

На підставі цих даних у їх сукупності, суд першої інстанції призначив покарання у   виді позбавлення волі, визначене санкціями частин статей інкримінованих ОСОБА_6 та звільнив його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, дійшовши висновку про можливість його виправлення та перевиховання без відбування покарання.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_6 покарання, а також обґрунтованість рішення про застосування ст. 75 КК України, взяв до уваги обставини, які були враховані районним судом.

Разом із цим, апеляційний суд дійшов висновку, що при призначенні покарання з можливістю виправлення та перевиховання винного без його відбування поза увагою суду першої інстанції, по суті, залишилося те, що ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди потерпілому в повному обсязі не відшкодував, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, однак висновків для себе не зробив, натомість знову вчинив грубе порушення Правил дорожнього руху, а саме керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило тяжкі наслідки.

При цьому, апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_6 не визнав обставину, яка його обтяжує, – вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння, оскільки зазначена обставина увійшла, як кваліфікуюча ознака в об`єктивну сторону складу злочину пред`явленого йому органом досудового слідства обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України.

На підставі наведених обставин у їх сукупності суд апеляційної інстанції, врахувавши мету покарання, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_6 без відбування покарання та призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке є мінімальним у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а також застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

З урахуванням зазначених даних, тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин вчинення протиправних діянь колегія суддів вважає призначене ОСОБА_6 покарання у зазначеному виді й розмірі справедливим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При цьому підстав вважати покарання, призначене засудженому, несправедливим через суворість, підстав для його пом`якшення чи застосування положень ст. 75 вказаного Кодексу та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 — без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                   ОСОБА_3