Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

21 травня 2019 року

м. Київ

справа № 727/12/18

провадження № 51-10310 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017260040003299, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина  України, уродженця АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, на підставі статті 89 Кримінального кодексу України (далі – КК) такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 296 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 червня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 1 статті 296 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

Строк покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту його затримання.

Зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з  19 по 21 жовтня 2017 року з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 8000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Також стягнуто з ОСОБА_6 витрати на проведення експертизи на користь держави в розмірі 988,70 грн.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що                 він 19 жовтня 2017 року приблизно о 21:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля магазину "Смак" на вул. Воробкевича, 11 у м. Чернівцях, з хуліганських мотивів, з особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі та демонструючи свою неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, грубо порушуючи громадський порядок, без будь-яких видимих причин із застосуванням заздалегідь заготовленого предмета, а саме ножа, завдав кількох ударів у ділянки спини та тулуба  ОСОБА_7 , чим заподіяв останньому легких тілесних ушкоджень.

Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 11 вересня 2018 року вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 червня 2018 року щодо             ОСОБА_6 залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що мотивування судом першої інстанції перекваліфікації дій ОСОБА_6 з частини 4 статті 296 КК на частину 1          статті 296 КК полягало в тому, що заподіяння ним тілесних ушкоджень було здійснено не спеціально пристосованим, а спеціально заготовленим предметом, що, на думку прокурора, суперечить нормам законодавства України та не підтверджується показаннями як засудженого, так і потерпілого, свідків та доказами, зібраними в ході досудового розслідування й судового розгляду.

Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції мотивував зміну кваліфікації дій ОСОБА_6 положеннями частини 1 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство", розтлумачивши поняття заздалегідь заготовленого та спеціально пристосованого предмета при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 КК. Однак вказує, що в пункті 11 цієї постанови не міститься такого роз`яснення, одночасно посилається на те, що апеляційний суд не звернув уваги, що у вироку місцевого суду, на її думку, зазначено неіснуючі норми, які лягли в основу незаконного вироку. Тому вважає, що ні районний суд, ні суд апеляційної інстанції не мотивували перекваліфікацію дій засудженого з частини 4 статті 296 КК на частину 1 статті 296 КК.

Також прокурор зазначає, що відповідно до відображених в обвинувальному акті та встановлених під час судового розгляду кримінального провадження обставин скоєного ОСОБА_6 злочину чітко доведено, що останній не заготовлював заздалегідь предмета, а саме столового ножа, до початку вчинення хуліганських дій та не готував будь-яким чином такого предмета спеціально для мети вчинення хуліганських дій, а пристосував вказаний ніж для вчинення хуліганських дій спонтанно та безпосередньо під час їх вчинення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи в касаційній скарзі та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України                 (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Вказане має місце тоді, коли діяння особи, яке згідно з обвинувальним актом ставиться їй у провину, підлягає кваліфікації за менш тяжкий злочин, ніж це зазначено в обвинувальному акті. Якщо ж вчинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі у провину не ставилося, то суд відповідно не може вийти за межі висунутого обвинувачення і додатково встановити обставини кримінального провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті.

Так, Верховний Суд уже надавав висновки щодо виходу судів нижчих ланок за межі обвинувачення (постанова від 22 березня 2018 року № 51-1290 км 18).

Доводи прокурора про те, що судом першої інстанції неправильно перекваліфіковано дії засудженого з частини 4 статті 296 КК на частину 1        статті 296 КК у зв`язку з тим, що заподіяння останнім тілесних ушкоджень було здійснено не спеціально пристосованим, а спеціально заготовленим предметом, є неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до обвинувального акта з урахування змін у частині доповнення обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він   19 жовтня 2017 року приблизно о 21:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля магазину "Смак" на вул. Воробкевича, 11 у м. Чернівцях, з хуліганських мотивів, діючи умисно, з особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі та демонструючи свою неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, грубо порушуючи громадський порядок, без будь-яких видимих причин, із застосуванням спеціально пристосованого предмета, а саме ножа, завдав кількох ударів вказаним ножем у ділянки спини та тулуба  ОСОБА_7 , чим заподіяв останньому легких тілесних ушкоджень.

При цьому підставою для кваліфікованого хуліганства стало саме застосування предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Суд першої інстанції, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6 з частини 4             статті 296 КК на частину 1 статті 296 КК, дійшов висновку, що кваліфікуюча ознака – застосування предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, — не знайшла свого підтвердження.

Такий висновок місцевий суд обґрунтував тим, що на підставі показань потерпілого та свідків, наданих в судовому засіданні, встановлено, що ушкодження потерпілому засуджений заподіяв ножем. При цьому у вироку зазначено, що в судовому засіданні засуджений пояснив, що ударів потерпілому він завдав кухонним ножем, який взяв із дому, а потерпілий та свідки зауважили, що в ОСОБА_6 було 2 ножі, один з яких випав у нього із верхнього одягу, а інший, яким було заподіяно тілесних ушкоджень, він забрав із собою.

Також районний суд у своєму рішенні вказав, що прокурором у судовому засіданні не доведено, що злочин засуджений вчинив ножем, який відноситься до холодної зброї, або ножем, який був якимось чином спеціально пристосованим, тобто попередньо обробленим, і міг би відноситися до спеціально пристосованого предмета, як зазначено в обвинувальному акті.

Водночас відповідно до висновку експерта № 1831, 1832-К від 23 листопада         2017 року на вилученому ножі слідів рук не виявлено, цей ніж до холодної зброї не належить, а є ножем господарсько-побутового призначення.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки ножа, яким заподіяно ушкоджень, після злочину не знайдено, то встановити, чи був цей ніж спеціально пристосованим, щоб підтвердити пред`явлене обвинувачення, неможливо.

Тому місцевий суд, встановивши відсутність доказів вчинення ОСОБА_6 хуліганства саме із застосуванням спеціально пристосованого предмета для заподіяння тілесних ушкоджень, визнав, що сам засуджений вказував на кухонний ніж як заздалегідь заготовлений предмет, однак у вчиненні злочину з таким предметом засуджений не обвинувачується, а тому дійшов висновку, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений частиною 4 статті 296 КК.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження, в тому числі, за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої є аналогічними доводам, наведеним в касаційній скарзі, погодився з висновками суду першої інстанції та, встановивши, що ножа, яким ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, знайдено не було, експертні дослідження щодо нього не проводилися, також дійшов висновку, що неможливо встановити, чи був вказаний ніж спеціально пристосованим.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не надано інших доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 саме предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

При цьому апеляційний суд навів переконливі аргументи на спростування доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону, які є аналогічними змісту його касаційної скарги.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів.

Так, спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими – предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще  до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.

Таким чином, оскільки органами досудового розслідування не надано доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 саме предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, як це визначено в обвинувальному акті, то колегія суддів дійшла висновку, що в суду були відсутні підстави для виходу за межі висунутого обвинувачення.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження Суд не встановив процесуальних порушень при оцінці та дослідженні доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про кваліфікацію дій ОСОБА_6 за частиною 1 статті 296 КК.

З огляду на зазначене твердження прокурора про неправильне тлумачення місцевим судом поняття заздалегідь заготовленого та спеціально пристосованого предмета з урахуванням пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство" та посилання на доведеністьтого, що засуджений не заготовлював заздалегідь предмета, а саме столового ножа, до початку вчинення хуліганських дій та не готував будь-яким чином цей предмет спеціально для мети вчинення хуліганських дій, а пристосував вказаний ніж для вчинення хуліганських дій спонтанно та безпосередньо під час їх вчинення, є неспроможними. Як уже зазначалося, відсутні докази вчинення ОСОБА_6 хуліганства саме із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, а суд не наділений процесуальними повноваженнями виходити за межі пред`явленого обвинувачення, встановлювати інші обставини, що не були предметом дослідження під час досудового розгляду, та інше.

Вирок районного суду є належним чином обґрунтований, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, висновки судів про кваліфікацію дій засудженого за частиною 1 статті 296 КК належним чином мотивовано. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Отже, Суд погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх достатньо мотивованими.

Таким чином, посилання прокурора у касаційній скарзі на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час перевірки матеріалів кримінального провадження не підтвердилося, а тому Суд вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3             розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 вересня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                              ОСОБА_3