Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

23 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 233/4891/16-к

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4804/77/18

Провадження № 51 – 10492 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380000460 від 06 квітня 2016 року, щодо ОСОБА_6 за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Донецького Апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року.

Зміст судових рішень і встановлені обставини

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня

2016 року задоволено клопотання прокурора, ОСОБА_6   звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 369 ч. 2 КК України на підставі

ст. 354 ч. 5 КК України, а кримінальне провадження № 12016050380000460 закрито.

Згідно з ухвалою ОСОБА_6 , обіймаючи посаду менеджера відділу логістики та збуту ТОВ "НТП "Техмет", 24 березня 2016 року об 11 годині 11 хвилин, діючи на підставі довіреності від ТОВ "Калтоп", у приміщенні службового кабінету заступника начальника станції Костянтинівка регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", матеріали щодо якої розглядаються в окремому провадженні,  розташований на другому поверсі будівлі залізничної станції Костянтинівка за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Правобережна, 81, за вирішення питання щодо подальшого відправлення двох вагонів, де вантажовласником є ТОВ "Калтоп", підприємству, яке розташоване на території Російської Федерації, та за надання нею відповідних розпоряджень працівникам станції, діючи таким чином на користь третьої особи, надав заступнику начальника станції Костянтинівка, матеріали щодо якої розглядаються в окремому провадженні, неправомірну вигоду в сумі

2000 гривень.

Крім того, 01 квітня 2016 року о 13 годині 44 хвилини за аналогічних обставин ОСОБА_6 повторно надав заступнику начальника станції Костянтинівка, матеріали щодо якої розглядаються в окремому провадженні, неправомірну вигоду в сумі 2000 гривень.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року зазначену ухвалу  суду першої інстанції про закриття кримінального провадження

№ 12016050380000460 залишено без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 – без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій принципу презумпції невинуватості, оскільки, викладаючи встановлені обставини кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 369 ч. 2 КК України, суд послався на її посаду та зазначив прізвище, тим самим фактично встановив преюдицію її винуватості. Вважає також, що рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 354 ч. 5 КК України та закриття кримінального провадження прийнято без достатніх правових підстав. Зазначає, що у порушення вимог ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції доводи її апеляційної скарги про порушення принципу презумпції невинуватості, а також про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності проігнорував та не спростував.

Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив  залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому                          статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

У апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилалася на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за

ст. 369 ч. 2 КК України на підставі ст. 354 ч. 5 КК України.

Серед доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 також зазначала про відсутність підстав, передбачених ст. 354 ч. 5 КК України, для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст. 369 ч. 2 КК України, у тому числі щодо обставин добровільної заяви ОСОБА_6 до правоохоронних органів 05 квітня 2016 року та активного сприяння ним розкриттю злочину, а також про неправильне вирішення питання про речові докази.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на такі доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 та не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнано необґрунтованою.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_7 і дійшов передчасного висновку про законність ухвали суду першої інстанції.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами            ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга ОСОБА_7 – задоволенню частково.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |  ОСОБА_2   |             ОСОБА_3 |