Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року

м. Київ

справа № 751/8308/17

провадження № 51-10246 км 18

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, до покарання у виді арешту на строк 2 місяці.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання.

Чернігівський апеляційний суд 14 листопада 2018 року вирок суду першої інстанції скасував у зв`язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році", ухвалив новий, яким ОСОБА_7 засудив за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, до покарання у виді арешту на строк 2 місяці.

За вироком апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що в ході встановлення обставин вчинення ним адміністративного правопорушення на вул. Глібова, 25, у м. Чернігові він умисно використав завідомо підроблений документ, а саме, надав працівникам управління поліції в м. Чернігові підроблене посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 05 березня 2012 року ВРЕР № 1 УДАІ ГУ МВС у м. Києві.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухваленим стосовно ОСОБА_7 рішенням суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, просить його змінити, пом`якшивши призначене покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 120 годин громадських робіт. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання не взяв до уваги всіх пом`якшуючих обставин, того, що кримінальне правопорушення не призвело до тяжких наслідків і не завдало реальної шкоди іншим особам, не врахував даних про особу засудженого, який на даний час займається суспільно корисною працею, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не має негативних характеристик.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника і просив залишити без зміни ухвалений стосовно ОСОБА_7 вирок.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 358 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7 внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді арешту, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність обставин, що пом`якшують покарання, - щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, а також дані про особу винного.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 358 КК України, дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень Закону України "Про амністію у 2016 році".

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі захисника, Суд не знаходить.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвалений вирок відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                                   ОСОБА_3