Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року

м. Київ

справа № 742/746/18

провадження № 51-9071 км 18

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженоїна вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 вересня 2018 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки та мешканки

АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 04 вересня 2018 року, ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона 01 листопада 2017 року близько 10.10 на АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклого конфлікту умисно нанесла наявним у неї тупим предметом удар в лоб потерпілої ОСОБА_7 , спричинивши останній легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 , не погоджуючись із постановленими стосовно неї судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне вирішення цивільного позову, просить їх скасувати, кримінальне провадження – закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Свої вимоги засуджена мотивує тим, що інкримінованого їй злочину вона не вчиняла, висновок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях і суперечливих показаннях потерпілої, свідків, а матеріали провадження не містять достатніх доказів її винуватості. Вказує на нечітко сформульоване обвинувачення, неправильне вирішення цивільного позову та безпідставне стягнення документально непідтверджених збитків. Також ОСОБА_6 зазначає про те, що суд апеляційної інстанції формально розглянув її апеляційну скаргу та не дав відповідей на викладені в ній доводи.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженої та просив залишити без зміни ухвалені стосовно ОСОБА_6 судові рішення.

Мотиви Суду

Частиною 2 статті 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання засуджена, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – із точки зору достатності та взаємозв`язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та кваліфікацію її дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджена ОСОБА_6 умисно заподіяла легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , підтверджується показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , даними, що містяться у протоколах проведення слідчого експерименту, пред`явлення особи для впізнання, висновку експерта.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги засудженої про її невинуватість у вчиненні інкримінованого їй діяння за ч. 2 ст. 125 КК України, Суд уважає безпідставними.

Судовий розгляд проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК України, тобто в межах висунутого обвинувачення, а діям ОСОБА_6 дано правильну юридичну оцінку.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, відсутність обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання, а також дані про особу винуватої.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання, дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України.

Щодо доводів засудженої, наведених у касаційній скарзі, про неправильне вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції,  розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 було визначено з урахуванням конкретних обставин провадження, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, він відповідає ступеню завданих їй фізичних та моральних страждань, і вважати його необґрунтованим, на думку колегії суддів, підстав немає.

При цьому судом було дотримано вимог статей 23, 1167, 1168 ЦК України, статей 127-129 КПК України та рекомендацій.

Крім того, доводи засудженої, аналогічні наведеним у її касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за її апеляційною скаргою дотримався положень статей 404, 405, 407 КПК України та постановив рішення у відповідності до вимог ст. 419 цього Кодексу.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказувала засуджена, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 вересня 2018 року стосовно неї – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                                     ОСОБА_3