Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 523|13415|14-к

провадження № 51-6492км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                          ОСОБА_5 ,

засуджених                                                                        ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ( у режимі         відеоконференції),

захисників                                                                          ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілих                                                                          ОСОБА_10 , ОСОБА_10 ,

представника потерпілого                                             ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2016 року та вирок Апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року в об`єднаному кримінальному провадженні № 12013170110003479 та № 12013170110003481щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сергіївка Любашівського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1 ,

та

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,

засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та  покладенням на них обов`язків, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Уточнений цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково.

Стягнуто в рівних частинах з Публічного Акціонерного Товариства "Національна Страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_10 :

- страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю придбання ліків, посиленого харчування у розмірі 23426,69 грн; страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю стаціонарного хірургічного лікування у розмірі 26000 грн; страхове відшкодування у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності за період з березня 2012 по квітень 2014 року у розмірі 2083,3 грн; страхове відшкодування у зв`язку із стійкою втратою працездатності за період з березня 2012 року по червень 2014 року у розмірі 9657 грн; страхове відшкодування вартості санаторно-курортного лікування у розмірі 6000 грн; моральну шкоду у розмірі 2500 грн.

Стягнуто в рівних частинах зі "Страхового товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь ОСОБА_10 : страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю придбання ліків, посиленого харчування у розмірі 23426,69 грн; страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю стаціонарного хірургічного лікування у розмірі 26000 грн;  страхове відшкодування у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності за період з березня 2012 по квітень 2014 року у розмірі 2083,3 грн; страхове відшкодування у зв`язку із стійкою втратою працездатності за період з березня 2012 року по червень 2014 року у розмірі 9657 грн; страхове відшкодування вартості санаторно-курортного лікування у розмірі 6000 грн; моральну шкоду у розмірі 2500 грн.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 різницю між страховим відшкодуванням шкоди, пов`язаної із тимчасовою втратою працездатності і фактично заподіяною шкодою, пов`язаною із тимчасовою втратою працездатності в розмірі 2096,88 грн з кожного. Стягнуто солідарно в рівних частинах з  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 різницю між страховим відшкодуванням шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності і фактично заподіяною шкодою, пов`язаною із стійкою втратою працездатності в розмірі 7160,5 грн з кожного. Стягнуто солідарно в рівних частинах з  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 різницю між страховим відшкодуванням моральної шкоди і фактично заподіяної моральної шкоди в розмірі 347009 грн з кожного.

Уточнений цивільний позов ОСОБА_10 задоволено у повному обсязі.

Стягнуто в рівних частках з Публічного Акціонерного Товариства "Національна Страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_10 : страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, придбання ліків, транспортування у розмірі 34241,33 грн; страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності у розмірі 1318,54 грн; страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності у розмірі 9657 грн;страхове відшкодування вартості санаторно-курортного лікування у розмірі 6000 грн; моральну шкоду у розмірі 2500 грн.

Стягнуто в рівних частках зі "Страхового товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь ОСОБА_10 : страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, придбання ліків, транспортування у розмірі 34241,33 грн; страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності у розмірі 1318,54 грн; страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності у розмірі 9657 грн; страхове відшкодування вартості санаторно-курортного лікування у розмірі 6000 грн; моральну шкоду у розмірі 2500 грн.

Стягнуто солідарно в рівних частинах з  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 різницю між страховим відшкодуванням моральної шкоди і фактично заподіяною моральною шкодою в розмірі 171617 грн з кожного.

Цивільний позов, заявлений прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_12 в інтересах держави в особі ДУ "Інститут стоматології національної академії медичних наук України" та в особі КУ "Обласна клінічна лікарня" задоволено в повному обсязі.

Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави в особі державного закладу "Інститут Стоматології НАМН України" в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10  981,48 грн з кожного; в особі комунального закладу "Одеська обласна клінічна лікарня" в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих 7080 грн з кожного.

Стягнуто солідарно в рівних частках з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави в особі ОНДІСЕ процесуальні витрати у сумі 4783,50 грн з кожного. Стягнуто солідарно в рівних частках з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області процесуальні витрати у сумі 1852,20 грн з кожного.

Вироком Апеляційного суду Одеської області від  05 квітня 2018 року апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_10 – адвоката ОСОБА_13 , представника потерпілого ОСОБА_10 – адвоката ОСОБА_11 задоволено частково, апеляційну скаргу ПАТ "Національна страхова компанія "Оранта" – залишено без задоволення.

Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_10   скасовано. Ухвалено вважати засудженими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі пункту "г" ст. 1 та ст. 14 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання.

Виключено з мотивувальної частини вироку місцевого суду від 30 серпня 2016 року вказівки суду щодо вчинення обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умисного кримінального правопорушення та кваліфікуючої ознаки - порушення правил експлуатації транспорту.

Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь ОСОБА_10 : страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю придбання ліків, посиленого харчування у розмірі 46853,38 грн; страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю стаціонарного хірургічного лікування у розмірі 52000,00 грн; страхове відшкодування у звязку із тимчасовою втратою працездатності за період з березня 2012 по квітень 2014 року у розмірі 4166,6 грн; страхове відшкодування у зв`язку із стійкою втратою працездатності за період з березня 2012 року по червень 2014 року у розмірі 19314 грн; страхове відшкодування вартості санаторно-курортного лікування у розмірі 12000,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_10 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь ОСОБА_10 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 2550,00 гривень.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 різницю між страховим відшкодуванням шкоди, пов`язаної із тимчасовою втратою працездатності і фактично заподіяною шкодою, пов`язаною із тимчасовою втратою працездатності у розмірі 4193,76 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 різницю між страховим відшкодуванням шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності і фактично заподіяною шкодою, пов`язаною із стійкою втратою працездатності у розмірі 14321,51 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 різницю між страховим відшкодування моральної шкоди і фактично заподіяною моральною шкодою у розмірі 694018 грн.

Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено у повному обсязі.

Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь ОСОБА_10 : страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, придбання ліків, транспортування у розмірі 68482,65 грн; страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 2637,08 грн; страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності, у розмірі 19314,00 грн; страхове відшкодування вартості санаторно-курортного лікування у розмірі 12000,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_10 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь ОСОБА_10 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 2550,00 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 різницю між страховим відшкодування моральної шкоди і фактично заподіяною моральною шкодою у розмірі 343234 грн.

В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Як установив місцевий суд, 20 березня 2012 року близькоо 16:20 ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем "Peugeot 206" державний номер НОМЕР_1 , з перевищенням допустимої швидкості здійснював рух зі швидкістю 101 км/год. по автодорозі "Одеса - Южне" в Комінтернівському районі Одеської області, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3 "б", 12.3, 12.6 "г" Правил дорожнього руху, скоїв зіткнення з автомобілем "Toyota Hiace", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який, в свою чергу, поновлюючи рух від зупинки громадського транспорту "ВАТ "Одеський припортовий завод", порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3 "б", 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху, став виконувати маневр перестроювання вліво з виїздом на смугу руху водія ОСОБА_7 , який наближався до нього ззаду, рухаючись в попутному з ним напрямку, в результаті чого сталося обопільне зіткнення транспортних засобів. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "Peugeot 206", державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_10 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , не погоджуючись із судовим рішенням, ухваленим щодо ОСОБА_6 , через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема вказує про фальсифікацію матеріалів провадження, оскільки викладені у вироку висновки не відповідають зібраним доказам та містять суперечності, а саме вказує про розбіжності у висновках експертів та протоколах огляду місця події, у зв`язку із цим посилається на недопустимість доказів. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не усунув зазначених протиріч, натомість ухвалив свій вирок, належним чином не умотивувавши свої висновки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовим рішенням щодо нього через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свою позицію мотивує доводами, аналогічними до доводів свого захисника ОСОБА_8 . При цьому вказує на те, що кримінальне провадження відносно нього сфабриковане слідчим, досудове розслідування проводилося з обвинувальним ухилом, а письмові докази мають протиріччя.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовим рішенням щодоОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Стверджує, що кримінальне провадження здійснювалося судом з порушенням правил територіальної підсудності. Зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки доказам відповідно до вимог ст. 94 КПК України, які підтверджують відсутність в діях ОСОБА_7 порушень Правил дорожнього руху. Вважає, що обвинувачення ОСОБА_7 ґрунтується на припущеннях та суперечливих доказах. Вказує про те, що були порушені строки досудового розслідування.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_10 просять касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення – без зміни.

В судовому засіданні засуджені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_14 вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_10 заперечували щодо задоволення касаційних скарг, просили залишити їх без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Представник потерпілого ОСОБА_10 ОСОБА_11 вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що йдеться в касаційних скаргах, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, та правильність кваліфікації їх дій за цією нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушили правила безпеки дорожнього руху, що призвело до спричинення потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, підтверджується, зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_10 , даними, що містяться у протоколах огляду місця ДТП, слідчого експерименту, огляду та перевірки технічного стану транспортних засобів, висновках експертиз, зміст яких відображено у вироку.

При цьому суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Досліджені судом першої інстанції докази, наведені у вироку, у їх сукупності переконливо спростовують доводи захисника ОСОБА_9 про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність й допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.

Також суд першої інстанції належним чином провів судовий розгляд і забезпечив сторонам рівні можливості для представлення своїх доказів.

Крім того, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду підтвердив правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та висновки суду першої інстанції про доведеність їх винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.

Доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_9 про порушення строків досудового розслідування спростовуються матеріалами кримінального провадження  та показаннями прокурора, наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції. Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, заступником прокурора Одеської області двічі продовжувався строк досудового розслідування, про що винесено відповідні постанови.

Крім того, сторона захисту, погодившись з висновками суду першої інстанції, не оскаржувала в порядку апеляційного провадження порушення строків досудового розслідування та не наводила доводів з цих підстав. Водночас, захисник у касаційній скарзі, формально посилаючись на порушення строків досудового розслідування, не виклав у чому конкретно вони полягають і на допустимість яких саме доказів вони вплинуть.

Не знайшли свого підтвердження і твердження ОСОБА_9 , що кримінальне провадження здійснювалося судом з порушенням правил територіальної підсудності.

Покликання захисника ОСОБА_8 про те, що ділянка проїжджої частини, де сталася дорожньо-транспортна пригода, має дві смуги для руху транспортних засобів, а не чотири, як це внесено в протоколі огляду місця ДТП, були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними, оскільки вони спростовуються протоколом слідчого експерименту від 04 червня 2014 року за участю засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 , протоколом огляду місця ДТП від 20 березня 2012 року. При цьому будь-яких заяв та зауважень від ОСОБА_6 та його захисника не надходило.

Крім того, аналогічні доводи засудженого та його захисника були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Доводи засудженого ОСОБА_6 про безпідставність інкримінованого йому злочину переглядалися судом апеляційної інстанції, який вказав про те, що невиконання Правил дорожнього руху одним із учасників дорожнього руху не звільняє від відповідальності іншого учасника дорожнього руху, чиї дії також знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою.

Твердження засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 про те, що письмові докази мають протиріччя, в цілому не впливають на законність ухваленого судового рішення.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину та дані про їх особи, тобто дотримався вимог статей 65-67 КК України.

Суд вважає, що при розгляді кримінального провадження в частині цивільних позовів судом було дотримано вимог статей 1188, 1190 ЦК України, статей 127-129 КПК України.

Суд уважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвалений вирок відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказували засуджений та захисники у своїх касаційних скаргах, Судом не встановлено.

За результатами касаційного розгляду не встановлено обставин, які би давали підстави для сумнівів у законності й обґрунтованості висновків суду про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який їх засуджено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_6 , в його інтересах захисника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 .

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2016 року та вирок Апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й  оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                                    ОСОБА_3