Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

справа № 640/8631/16-к

провадження № 51-3 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої                                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                 ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 7 грудня 2017 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Траково Чугуївського району

Харківської області, жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК.

Короткий зміст судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вироком Київського районного суду м. Харкова від 2 червня 2017 року ОСОБА_6 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК – на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 185 КК – на строк 3 роки 6 місяців, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Вирішено цивільний позов, питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28 жовтня 2016 року по 2 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Судом ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні повторно за  викладених у вироку обставин незакінченого замаху на крадіжку та у крадіжці, а також у замаху на цей злочин за  попередньою змовою групою осіб.

Як установив місцевий суд, 29 квітня 2016 року близько 18:30 ОСОБА_6 , перебуваючи у магазині на вул. Героїв праці, 9 у м. Харкові, намагався викрасти належне ТОВ "Бершка Україна" майно на суму 999 грн, однак через затримання співробітником охорони не зміг довести злочин до кінця.

Крім того, 15 серпня 2016 року приблизно о 11:15 перебуваючи в магазині на АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 викрав майно ФОП  ОСОБА_7 на суму 25 000 грн.

Також 3 вересня  2016 року близько 14:35 ОСОБА_6 за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, намагалися викрасти з магазину на вул. Героїв праці, 7 у м. Харкові, майно ДП ЛПП "Україна" на загальну суму 645,56 грн.  Однак вони не змогли довести злочин до кінця через затримання ОСОБА_6 працівниками магазину та охорони.

Разом із цим, 8 жовтня 2016 року близько 12:00 ОСОБА_6 намагався викрасти з магазину на АДРЕСА_3 майно ФОП  ОСОБА_7 вартістю 2 800 грн, однак через затримання співробітником магазину засуджений не зміг довести злочин до кінця.

Апеляційний суд Харківської області, задовольнивши частково апеляційну скаргу прокурора, 7 грудня 2017 року скасував вирок місцевого суду в частині покарання та початку строку його відбування і постановив свій вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК – на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 3 роки 6 місяців, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК – на строк 3 роки 6 місяців. Відповідно до правил ч. 4 ст. 70 КК ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Постановлено початок строку відбування покарання обчислювати з дня затримання ОСОБА_6 – з  28 жовтня 2016 року.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_6 просить змінити на підставі, передбаченій п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК,  вирок суду апеляційної інстанції. На думку скаржника, згаданий суд мав застосувати до нього Закон України від 22 грудня 2016 року № 1810 – VIII "Про амністію у 2016 році" (далі – Закон № 1810 – VIII). Разом із цим засуджений просить зарахувати йому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 жовтня 2016 року по 7 грудня 2017 року, як це передбачено  ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі – Закон № 838-VIII). Оскільки апеляційний суд цього не зробив, скаржник вважає, що оспорюване рішення є необґрунтованим.

Крім того, у  скарзі засуджений зазначив, що він не бажає брати участь у касаційному розгляді справи. Аналогічну за змістом заяву подав представник ДП ЛПП "Україна"   ОСОБА_8 .

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог засудженого.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає  задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає вирок апеляційного суду в межах касаційної скарги, в якій не заперечуються висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та юридично-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК.

Доводи засудженого про те, що до нього має бути застосовано Закон № 1810 – VIII є неспроможними.

Відповідно до положень ст. 9 вказаного Закону амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України від 1 жовтня 1996 року № 392/96-ВР "Про застосування амністії в Україні" (далі – Закон № 392/96-ВР).

Згідно з п. "е" ст. 4 Закону № 392/96-ВР амністію не може бути застосовано до осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, до ОСОБА_6 раніше вже застосовувалась амністія. Так, Орджонікідзевський районний суд м. Харкова ухвалою від 27 жовтня 2014 року на підставі ст. 6 Закону України "Про амністію у 2014 році" наполовину скоротив ОСОБА_6 невідбуту частину покарання, призначеного за сукупністю вироків Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року та Московського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2013 року.

За таких обставин апеляційний суд, керуючись наведеними  законодавчими приписами, правомірно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про застосування до нього амністії. Твердження засудженого про протилежне з посиланням на п. 14 Закону № 392/96-ВР не можна  визнати прийнятними, адже цей пункт установлює порядок застосування амністії, виходячи зі строку покарання. Натомість ст. 4 Закону від 1 жовтня 1996 року визначає порядок застосування конкретних актів про амністію.

Крім того, у цій справі місцевий суд  зарахував засудженому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 жовтня 2016 року по 2 червня 2017 року включно відповідно до правил ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII. За інформацією, що надійшла від начальника державної установи "Темнівська виправна  колонія (№ 100), 18 березня 2019 року ОСОБА_6 було звільнено з місць позбавлення волі після відбуття строку покарання (лист від 4 квітня 2019 року № 22/7/12/1-1288/2019). З огляду на такі дані,  й на те, що суд апеляційної інстанції фактично не приймав рішення з питань правозастосування ч. 5 ст. 72 КК, і  перешкод для їх розгляду в порядку ст. 539 КПК не було, наразі колегія суддів не вбачає безумовних правових підстав для зміни  вироку в цій частині.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування або зміну оскарженого вироку, під час здійснення провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Тому подану касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 7 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2                                       ОСОБА_1                               ОСОБА_3