Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

справа № 284/53/16-к

провадження № 51-1815 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої                                               ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання            ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

засудженої                                             ОСОБА_6 ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки с. Червневе Мукачівського району

Закарпатської області, жительки

АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1            ст. 121 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені обставини

За вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 4 вересня 2017 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на неї виконання обов`язків, передбачених ст. 76  цього Кодексу.

Стягнуто з ОСОБА_6 : на користь ОСОБА_7 – 6410,37 грн та      100 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно; на користь департаменту фінансів Житомирської ОДА - 12914,88 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_6  винуватою у вчиненні за викладених у вироку обставин умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Як установив суд, 20 вересня 2015 року близько 23:00 у буд АДРЕСА_1 ОСОБА_6 на ґрунті неприязних відносин  під час сварки з  ОСОБА_7 , який лежав на ліжку, облила його з пляшки рідиною із запахом бензину і підпалила цю рідину. Внаслідок таких дій ОСОБА_6 ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді опіків завданих полум`ям, грудної клітки на передній та задній поверхнях, передньої черевної стінки, поперекової ділянки, лівого плеча, лівої сідниці, обох стегон на площі 42 % (14 %), які ускладнилися розвитком опікової хвороби.

Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 26 грудня 2017 року залишив вирок місцевого суду без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував належним чином тяжкості вчиненого злочину, його наслідків та особи винної, як це передбачено ст. 65 КК, й необґрунтовано погодився з неправомірним рішенням місцевого суду про застосування до ОСОБА_6 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу. Засуджена заперечила обґрунтованість касаційних вимог сторони обвинувачення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає  задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає ухвалу апеляційного суду в межах касаційної скарги, в якій не заперечуються висновок суду про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому їй злочині, юридично-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 121 КК, а також правильність вирішення цивільного позову.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Як випливає зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

При перегляді вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд належним чином не перевірив додержання місцевим судом зазначених вимог закону

За матеріалами справи, прокурор не погодившись із вироком місцевого суду, оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій скарзі, наводячи конкретні доводи про порушення вимог ст. 65 КК та неправильне застосування ст. 75 цього Кодексу, що призвело до м`якості призначеного засудженій покарання, сторона обвинувачення просила апеляційний суд скасувати у відповідній частині оспорюване рішення й ухвалити новий вирок, яким обрати ОСОБА_6 більш суворий захід примусу, що належить відбувати реально.

Попри це апеляційний суд, відхиляючи апеляційні вимоги прокурора,  навів мотиви відмови у загальних рисах, без аналізу обставин, які мають правове значення при вирішенні питання щодо справедливості призначеного покарання та порядку його відбування.

Як убачається зі змісту ухвали, аргументація позиції суду, по суті, зводиться до посилань на встановлену у вироку пом`якшуючу покарання обставину – щире каяття ОСОБА_6 , її позитивну характеристику за місцем проживання, незадовільний стан здоров`я, утримання останньою на момент вчинення злочину неповнолітньої дитини, а також на ті факти, що засуджена вперше притягається до кримінальної відповідальності, є особою, котра постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи. Водночас суд зазначив, що ОСОБА_6 офіційно не працює, визнала свою винуватість частково, шкодує з приводу заподіяної здоров`ю потерпілого шкоди і згодна частково відшкодувати йому збитки.

Між тим, указані аргументи очевидно не є достатніми для спростування доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, про неправильне застосування ст. 75 КК.

Зокрема, поза увагою апеляційного суду залишилися  конкретні обставини справи, характер (зміст) протиправних дій засудженої, яка вчинила тяжкий злочин, умисно заподіяла потерпілому тяжких тілесних ушкоджень у суспільно небезпечний спосіб. Апеляційний суд не дав оцінки й тому, що ОСОБА_6 , офіційно суспільно корисною діяльністю не займалась, упродовж здійснення провадження не відшкодувала потерпілому завданої  шкоди попри його тривале лікування, при цьому наполягала на отриманні ОСОБА_7 опіків унаслідок нещасного випадку. Отже, висновок суду про щире каяття засудженої є сумнівним.

Крім того, апеляційний суд не зважив і на думку потерпілого, який наполягав на призначенні ОСОБА_6 суворого покарання.

З огляду на згадані обставини в їх поєднанні висновок апеляційного суду про правильність застосування до засудженої інституту умовного звільнення є необґрунтованим, суперечить загальним засадам покарання та його  меті, про що слушно зазначає прокурор у касаційній скарзі.

Таким чином, ухвалу апеляційного суду не можна залишити в силі, це рішення підлягає скасуванню на підставах, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Тому подану касаційну скаргу слід задовольнити.

У ході нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК.

Якщо за наслідками нового перегляду суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому їй злочині, слід мати на увазі, що за тих самих фактичних обставин кримінального провадження, даних про особу засудженої та пом`якшуючих обставин призначене їй покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним, суперечить вимогам ст. 50 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2                                         ОСОБА_1                              ОСОБА_3