Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 травня 2019 року

м.  Київ

Справа № 642/674/17-к

Провадження № 51-8859 км 18

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                 ОСОБА_5 ,

засудженого            ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника                 ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                   ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220510004515  за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України, уродженця м. Харкова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 4 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 09 березня 2017 року                 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього певні обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

10 серпня 2018 року Апеляційним судом Харківської областівказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання скасовано та ухвалено свій вирок, за яким ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 18 грудня 2016 року приблизно о 18:30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у дворі біля свого домоволодіння за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , почувши дитячий гомін поряд з собою, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, виявляючи особливу зухвалість, дістав з внутрішнього карману куртки, належний йому 9-зарядний гладкоствольний револьвер моделі "ЕКОL PYTHON 3" та, висловлюючись брутальною лайкою, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, спрямував та зробив один постріл з гладкоствольного револьвера у бік неповнолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та    ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які в той момент разом направлялись через двір до квартири АДРЕСА_3 .

Після цього ОСОБА_6 наблизився до неповнолітніх та знову спрямував гладкоствольний револьвер у бік неповнолітнього ОСОБА_9 і, здійснивши один постріл, влучив останньому в ногу, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження. Потім ОСОБА_6  здійснив ще один постріл у повітря та покинув місце пригоди.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 стверджує про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого ОСОБА_6 . Зазначає, що апеляційним судом при призначенні ОСОБА_6 покарання було не повною мірою враховано те, що останній, не мав умислу на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , а також ті обставини, що засуджений має на утриманні дочку 2001 року народження, був офіційно працевлаштований, з часу вчинення злочину, протиправної поведінки не допускав. Просить вирок Апеляційного суду Харківськоїобласті від 10 серпня 2018 року змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання.

Засуджений ОСОБА_6 надіслав суду письмові пояснення до касаційної скарги захисника.

Захисник ОСОБА_12 в судовому засіданні додатково додав до провадження матеріали, які характеризують ОСОБА_6 .

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та захисникОСОБА_12 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. При цьому захисник ОСОБА_12 вказав, що раніше подані ним доповнення до касаційної скарги захисника ОСОБА_8 необхідно розглядати як його письмово викладену позицію у цьому кримінальному провадженні.

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою та просила залишити її без  задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

За змістом касаційної скарги захисник не заперечує правильності кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки особа, яка подала касаційну скаргу, оскаржує вирок апеляційного суду лише в частині призначеного засудженому покарання.

Також у касаційній скарзі не вказано на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування оскаржуваного захисником судового рішення.

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 апеляційний суд встановив, що місцевий суд при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості; особу ОСОБА_6 , який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, посередньо характеризувався за місцем проживання, обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття, обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Одночасно апеляційний суд визнав, що рішення місцевого суду про застосування ст. 75 КК України не мотивоване, у зв`язку з чим місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

У зв`язку з цим, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. З цим висновком погоджується і колегія суддів.

Призначаючи ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 296 КК України,  в розмірі, меншому, ніж було визначено місцевим судом, апеляційний суд врахував те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, виховує доньку 2001 року народження, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся, потерпілий не має матеріальних претензій.

У касаційній скарзі не наведено таких обставин та даних про особу ОСОБА_6 , які б не були враховані при призначенні йому апеляційним судом покарання і свідчили про можливість його виправлення без відбування покарання, а та обставина, що                   ОСОБА_6 був працевлаштований не є достатньою підставою для пом`якшення призначеного засудженому покарання, як про це просить захисник. Не вбачається таких обставин із додатково доданих матеріалів, які характеризують ОСОБА_6 .

Призначене апеляційним судом ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, а доводи захисника, викладені у касаційній скарзі, щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості є необґрунтованими.

З огляду на викладене, відсутні підстави для зміни вироку Харківської області від 10 серпня 2018  року, як про це стверджує захисник в касаційній скарзі.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника                    ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                                ОСОБА_3