Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 688/854/17

провадження № 51-8641км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                  ОСОБА_4 ,

прокурора                                                       ОСОБА_5 ,

потерпілого                                                   ОСОБА_6 ,

захисника                                                     ОСОБА_7 ,

засудженого                                                ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240000000032, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Костопіль Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286  КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 серпня 2017 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами тривалістю 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь :

-         ОСОБА_6 60 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу 1000 грн;

-         ОСОБА_9 7 642 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 261 600 грн моральної шкоди;

-         ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на відшкодування моральної шкоди по 100 000 грн кожному.

Постановлено також стягнути з  ОСОБА_8 витрати за проведення судових експертиз у сумі 7013, 10 грн.

Постановлено стягнути з "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_9 38400 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 38400 грн моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 04 лютого 2017 року приблизно о 10:30, керуючи належним йому автомобілем "Volkswagen Jetta", д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю 110 км/год, у межах своєї смуги, по автодорозі Р-05 "Городище - Старокостянтинів", проїзна частина якої перебувала у мокрому стані та мала нерівності у вигляді колійності, де дозволена швидкість не більше 90 км/год, зі сторони м. Хмельницького в напрямку м. Рівного, достовірно знаючи, що проїзна частина перебуває у слизькому та нерівному стані, діючи легковажно, ігноруючи вимоги дорожніх знаків 1.13 "Слизька дорога", 7.12 "Ожеледиця", 1.10 "Нерівна дорога", 1.12 "Вибоїна", кожен з яких із табличкою 7.2.1 (зона дії 5 км), на 246 км+750 м, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, перед початком обгону не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів, а також перед початком зміни напрямку руху ліворуч, не переконався, що вказаний маневр буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, розпочав маневр обгону невстановленого під час досудового розслідування автопоїзда, здійснив виїзд на зустрічну смугу, де допустив зіткнення правою боковою частиною автомобіля "Volkswagen Jetta" із переднім правим кутом сідлового тягача "DAFFT XF95.480", д.н.з. НОМЕР_2 із напівпричіпом самоскидом "SCHMITZ", д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який рухався в зустрічному напрямку, зі швидкістю близько 60 км/год.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Volkswagen Jetta" ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні в момент заподіяння, пасажири даного автомобіля  ОСОБА_10 та ОСОБА_13   отримали тяжкі тілесні ушкодження від яких померли на місці пригоди.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня 2018 року вирок суду першої інстанції змінено та виключено з мотивувальної частини вироку посилання на порушення ОСОБА_8 вимог п. 12.6 "г" ПДР України.  Вирок суду першої інстанції в частині задоволення цивільних позовів ОСОБА_10 та ОСОБА_11  скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок міськрайонного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скарзі засуджений просить судові рішення скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому вказує на недопустимість ряду доказів у кримінальному провадженні. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та однобічність судового розгляду. Стверджує про відсутність  його вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а виїзд ним на смугу зустрічного руху та подальше зіткнення із  сідловим тягачем стався у зв`язку з нападом на нього  пасажирки автомобіля, яка вдарила його по скроні і він втратив свідомість. Також вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та не врахування при визначені йому виду та розміру покарання ряду пом`якшуючих обставин. Крім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення та не дав відповіді на всі доводи його скарги.

У касаційній скарзі захисник ставить питання  про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, стверджує про неналежну оцінку судами доказів кримінального провадження та про недопустимість ряду доказів, зокрема акту обстеження  дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги державного значення Р-05 "Городище-Рівне-Старокостянтинів" 246км+750м, протоколів огляду автопоїзда у складі сідлового тягача марки "DAF FT XF 95.480" , напівпричіпа самоскид марки "SCHMITZ"  та автомобіля "Volkswagen Jetta". Суд апеляційної інстанції наведені порушення не усунув, а мотиви залишення його апеляційної скарги та скарги засудженого без задоволення належним чином не вмотивував, чим допустив порушення вимог ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційні скарги засудженого та захисника потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 просять залишити їх без задоволення як безпідставні.

У судовому засіданні засуджений і захисник підтримали подані касаційні скарги, а прокурор та потерпілий заперечували проти задоволення касаційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження судом касаційної інстанції чинним законом не передбачена.

Зі змісту касаційних скарг засудженого  та його захисника убачається, що вони, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Натомість зазначені засудженим та захисником доводи були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який проаналізував усі доводи апеляційних скарг, навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_8 .

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК.

Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, даними в суді потерпілими ОСОБА_14 , та ОСОБА_6 , який, будучи безпосереднім учасником події вказав що 04 лютого 2017 року він планував їхати з м. Хмельницького в м. Рівне. У мережі Інтернет на сайті "Бла бла кар" він зареєстрував поїздку. 04 лютого 2017 року близько 9 год. 10 хв., на зупинці поблизу "Темпа" в м. Хмельницький він сів на переднє пасажирське сидіння в автомобіль марки "Фольксваген" червоного кольору, за кермом якого перебував ОСОБА_8 , з яким він домовився їхати у м. Рівне за 100 гривень. На задньому пасажирському сидінні перебували ще два пасажири, як згодом з`ясувалося ОСОБА_10 та ОСОБА_13 . По дорозі вони не розмовляли, водія ОСОБА_8 ніхто не відволікав, рухалися з великою швидкістю, близько 110 км/год, а під час обгону 130-140 км/год. між м. Шепетівкою та м. Славутою, ОСОБА_8 , не переконавшись у безпечності маневру, збільшуючи швидкість, розпочав обгін вантажного автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з вантажним автомобілем. А також показаннями свідків: ОСОБА_12 , згідно яких він 04 лютого 2017 року, керуючи вантажним автомобілем марки "DAF FT XF 95.480", на відрізку дороги між с. Кам`янка Славутського району та м. Шепетівка, йому назустріч в своїй смузі рухався вантажний автомобіль, зі швидкістю приблизно 60 км/год. При зустрічному роз`їзді з вказаним автомобілем, а саме коли їх транспортні засоби перебували паралельно один одному, так, що його передня частина автомобіля знаходилась приблизно по центру напівпричіпа зустрічного автопоїзду, він помітив як позаду вказаного автопоїзду на його смугу раптово виїхав легковий автомобіль червоного кольору, під кутом, внаслідок чого відбулось зіткнення між передньою частиною його автомобіля та правою боковою частиною легкового автомобіля, від удару легковий автомобіль відкинуло на узбіччя. У зв`язку з тим, що даний автомобіль виїхав на його смугу руху раптово, уникнути зіткнення не вдалося. ОСОБА_15 у суді показав, що він був співмешканцем загиблої ОСОБА_13 04 лютого 207 року він посадив ОСОБА_13 на зупинці, яка розташовано біля кругового руху "Темп" до автомобіля "Фолькваген Джетта", за кермом якого був ОСОБА_8 , котрий погодився підвести ОСОБА_13 до м. Славута. ОСОБА_13 сіла на пасажирське сидіння, позаду водія. Пізніше до нього зателефонувала мати ОСОБА_13 – ОСОБА_16 та сказала, що під час розмови по мобільному телефоні ОСОБА_17 повідомила, що їй страшно їхати, оскільки водій рухається з великою швидкістю. Далі він декілька раз дзвонив до ОСОБА_13 , однак на зв`язок вона не вийшла. В той же день близько 13 год., ОСОБА_16 повідомила йому, що ОСОБА_13 потрапила у ДТП, внаслідок якої загинула на місці пригоди. А також показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19  даними протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04 лютого 2017 року зі схемою та фототаблицями до неї, огляду автопоїзда у складі сідлового тягача "DAF FT XF 95.480", напівпричіпа самоскид марки "SCHMITZ"  та автомобіля "Volkswagen Jetta", висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами.

Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 286 КК України.

При цьому місцевий суд, спростовуючи твердження сторони захисту, обґрунтовано визнав показання потерпілого та свідків послідовними й такими, що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей та узгоджуються з висновками експертиз, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Натомість показання обвинуваченого суд визнав непідтвердженими й такими, що спростовуються наведеними у вироку доказами.

Що стосується тверджень сторони захисту про  визнання недопустимим доказу -  показання свідка ОСОБА_15 , оскільки він давав свої показання із слів матері потерпілої ОСОБА_13 – ОСОБА_16 , то вони є безпідставними. Як слідує з матеріалів провадження, свої показання свідок ОСОБА_15 давав виходячи з того, що йому було відомо про обставини події, а тому підстав вважати вказаний доказ недопустимим, колегія суддів не вбачає.

Предметом перевірки судом першої інстанції, а в подальшому і судом апеляційної інстанції була версія сторони захисту  про те, що виїзд на зустрічну смугу руху мав аварійний характер, та була спростована наявними та перевіреними судами доказами кримінального провадження, яким була надана належна оцінка.

Окрім того, перевірені судами і твердження про те, що акт обстеження  дорожніх умов є недопустимим доказом та були обґрунтовано визнанні безпідставними.

Доводи  засудженого та захисника про те, що протоколи огляду автопоїзда у складі сідлового тягача марки "DAF FT XF 95.480", напівпричіпа самоскид марки "SCHMITZ"  та автомобіля "Volkswagen Jetta" мають процесуальні порушення, оскільки не підписані ще одним слідчим - ОСОБА_20 не можуть бути визнанні такими, що не відповідають вимогам ст. 104 КПК України. З наявних  в матеріалах провадження протоколів убачається, що вони підписані учасниками слідчої дії, а саме: слідчим, який безпосередньо проводив огляд – ОСОБА_21 та понятими: ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . А тому підстав вважати, що вказані  протоколи  не відповідають вимогам процесуального закону, колегія суддів немає.

Таким чином зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення злочину, його наслідки, зазначив дії і роль засудженого.

Судом об`єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. Вина ОСОБА_8 підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.

Доводи засудженого та його захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворість покарання, яке йому призначено, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.

З мотивувальної частини вироку місцевого суду слідує, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при обранні виду та розміру покарання  ОСОБА_8  суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, наслідки вчиненого злочину,  дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вчинив злочин з необережності, в стані алкогольного сп`яніння не перебував, у вчиненому не розкаявся, частково відшкодував шкоду. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

Одночасно судом було враховано тяжкі незворотні наслідки, що настали, також характер допущених ОСОБА_8 порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень, відсутність щирого каяття, невжиття заходів до відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди на користь потерпілих, які зазнали непоправної втрати, думку потерпілих щодо суворості покарання.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд обґрунтовано призначив засудженому  ОСОБА_8  покарання в межах санкцій ч. 3 ст. 286 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України.

Таким чином, підстав для пом`якшення засудженому  ОСОБА_8 покарання та застосування вимог ст. 69 КК України при визначенні покарання за злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не міститься, розглядом кримінального провадження не встановлено.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах засудженого та його захисника доводам щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам провадження і оцінку доказам, в тому числі і тим на неналежність яких вони посилалися у касаційних скаргах. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Інші доводи касаційних скарг та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційні скарги мають бути залишені без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                  ОСОБА_3