Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 травня 2019 р.

м. Київ

Справа № 759/2257/17

Провадження № 51-1772 км 18

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                 ОСОБА_5 ,

засуджених               ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників                ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року, захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , та захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100080012645 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Бродецьке Козятинського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останнього разу                          12 листопада 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Добра Маньківського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця смт Бродецьке Козятинського району Вінницької області, проживаючого за адресою:АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

кожного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року, визнано винуватими і засуджено:

ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, що є його власністю;

ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю;

ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.

Вирішено питання зарахування строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання, процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 ,ОСОБА_8 та ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

21 грудня 2016 року приблизно о 22.22 год. ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і                       ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, перебуваючи поблизу будинку № 12 на б-рі Кольцова в м. Києві, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, шляхом нанесення численних ударів в різні частини тіла, в тому числі й голову, заподіяли ОСОБА_12 легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я, та заволоділи його майном на суму 23450 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_6 стверджує про незаконність постановлених щодо нього судових рішень. Зазначає про невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам, про те, що його обмовили у вчиненні злочину, а заволодіння майном ОСОБА_12 є ексцесом виконання дій інших осіб. Заперечує правильність визначення у потерпілого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних в результаті злочину, та посилається на недопустимість доказів у провадженні. Звертає увагу на те, що диск, який містить відеозапис події злочину, пошкоджений, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не зміг його переглянути, а тому, на думку ОСОБА_6 , через порушення права безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд в ухвалі не мав права посилатися на це доказ при обґрунтуванні доведеності його вини. Не погоджується з правильністю встановлення даних, які характеризують його особу.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 , не заперечуючи доведеності вини та кваліфікацію дій ОСОБА_8 , посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок суворості.  Зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував пом`якшуючі покарання обставини та обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, внаслідок чого безпідставно не застосував вимоги ст. 75 КК України. Просить змінити ухвалу апеляційного суду та звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 , не заперечуючи доведеності вини, кваліфікацію дій ОСОБА_7 , правильність призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України,  зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував пом`якшуючі покарання обставини та обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, внаслідок чого безпідставно не застосував вимоги ст. 75 КК України. Просить змінити ухвалу апеляційного суду та звільнити ОСОБА_7 від відбування  основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_11   підтримали доводи касаційної скарги засудженого з доповненнями до неї  та просили її задовольнити.

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_10 наполягали на задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_10 , заперечивши проти задоволення скарги засудженого ОСОБА_6 та підтримавши скаргу захисника ОСОБА_9 .

Засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 просили задовольнити касаційну скаргу останньої, заперечивши проти задоволення скарги засудженого ОСОБА_6 та підтримавши скаргу захисника ОСОБА_10 .

Прокурор висловив доводи, заперечуючи проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом, а тому твердження засудженого ОСОБА_6 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження не перевіряються.

Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 і ОСОБА_7 не заперечуються.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, відповідає обставинам, з`ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений ретельно перевіреними у судовому засіданні і детально наведеним у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Твердження, викладені у касаційній скарзі засудженого, про те, що показання ОСОБА_7 є недопустимим доказами, оскільки останній обмовив ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, є немотивованими.

Доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засудженого, доведена не тільки показаннями ОСОБА_7 , який надав детальні відомості про вчинення цього злочину ним за попередньою змовою з ОСОБА_6 та                   ОСОБА_8 , а й показаннями засудженого ОСОБА_8 , який не заперечував, що наносив удари потерпілому та заволодів його майном, показаннями потерпілого, який повідомив про механізм вчиненого щодо нього злочину та про роль кожного з засуджених у його вчиненні, даними протоколів пред`явлення для впізнання відповідно до яких потерпілий впізнав осіб, які вчинили щодо нього злочин, даними протоколу огляду місця події до якого додано диск  з відеозаписом з камер відеоспостереження, який був безпосередньо досліджений місцевим судом.

Усі докази у сукупності узгоджуються між собою та підтверджують винуватість      ОСОБА_6 у вчиненні злочину та спростовують твердження засудженого про те, що заволодіння майном ОСОБА_12 є ексцесом виконання дій інших осіб.

Посилання ОСОБА_6 на неправильність визначення у потерпілого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних в результаті злочину, є безпідставними.

Висновок судово-медичної експертизи №3142 від 19 січня 2017 року про виявлення у потерпілого ОСОБА_12 легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров`я, містить докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, мотивовані, науково обґрунтовані відповіді на поставлені запитання.

У колегії суддів немає підстав сумніватися в правильності висновків, зроблених експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

У касаційній скарзі засудженого не наведено доводів, які б ставили під сумнів цей висновок експерта. Окрім того, з технічного запису судового засідання, яке відбулось 13 березня 2018 року, в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_6 в межах лінії свого захисту не заперечував, що в результаті завдання ударів потерпілому було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 не наводить інших мотивованих тверджень, які б ставили під сумнів доведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та правильність кваліфікації його дій  за вказаною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що не погоджуючись із постановленим вироком, ОСОБА_6 , захисники ОСОБА_13 , ОСОБА_14 звернулися з апеляційними скаргами на вказане судове рішення.

При цьому ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_14 обґрунтовували незаконність оскаржуваного судового рішення неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, допущеного при розгляді кримінального провадження судом, відсутністю належних і допустимих доказів, на підставі яких суд встановив винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, суворістю призначеного ОСОБА_8 покарання.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи ці скарги, повною мірою перевірив доводи, викладені в них, надав мотивовані відповіді на всі доводи апеляційних скарг, постановивши ухвалу, яка відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Так, суд належним чином перевірив твердження сторони захисту, наведені в апеляційних скаргах,  про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, відсутність належних і допустимих доказів, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 , дослідив і ті докази у провадженні, про повторну перевірку яких заявлялось у відповідних клопотаннях.

Та, обставина, що у суді апеляційної інстанції було встановлено пошкодження диску відеозапису з камер відеоспостереження на якому зафіксовано обставини вчиненого злочину, не свідчить про незаконність врахування даних, які  містилися на цьому диску при обґрунтуванні доведеності вини ОСОБА_6 .

Протокол огляду місця події та долучений до нього вищевказаний диск були предметом дослідження та оцінки місцевим судом, а в суді апеляційної інстанції учасники судового провадження, у тому числі ОСОБА_6 , не заперечили достовірність зафіксованих на ньому даних.

При цьому суд апеляційної інстанції хоча безпосередньо і не міг дослідити це доказ, проте не був позбавлений права посилатися на нього як на такий, що правильно врахований місцевим судом при ухваленні обвинувального вироку, оскільки інша оцінка вказаному доказу не надавалась.

Одночасно, судом апеляційної інстанції було перевірено посилання захисника                ОСОБА_14 на невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Ці доводи суд апеляційної інстанції визнав частково обґрунтованими та пом`якшив призначене ОСОБА_8 покарання, застосувавши ст. 69 КК України.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд у відповідності до вимог зазначених положень закону врахував особу винного, який раніше не судимий, мав постійне місце реєстрації, офіційно не працював, не одружений, характеризувався позитивно, обставину, що пом`якшує покарання – добровільне відшкодування завданої шкоди. Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив про те, що ОСОБА_8 хоча і частково визнав свою вину у вчиненні злочину, однак вжив заходів для усунення завданих його діями суспільно небезпечних наслідків, просив вибачення у потерпілого, і той просив не призначати засудженому покарання у виді позбавлення волі. Крім того, в суді ОСОБА_8 піддав осуду свою поведінку, що в сукупності з даними про його особу давало підстави суду визнати як обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття. А тому зважаючи на наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність застосування ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши ОСОБА_8 покарання більш м`яке, ніж передбачено законом, що у касаційній скарзі не заперечується.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 187 КК України без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна,  суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації, не одружений, характеризувався позитивно, обставини, що пом`якшують покарання: добровільне відшкодування завданої шкоди, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, і відсутність обставин, що його обтяжують.

При цьому пом`якшуючи призначене ОСОБА_7 покарання та визначаючи основне покарання у виді обмеження волі, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 187 КК України, апеляційний суд додатково зважив  на громадську діяльність ОСОБА_7 , думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, ті обставини, що до ухвалення вироку ОСОБА_7 працевлаштувався і працює укладальником-пакувальником у ТОВ "Три ведмеді", позитивно характеризувався за місцем роботи, приймає участь у церковно-приходському житті релігійної громади села, а трудовий колектив Бродецької середньої загальної школи І-ІІІ ступенів Козятинського району Вінницької області та виконавчий комітет Бродецької селищної ради Козятинського району Вінницької області звернулися до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, характеризуючи його виключно з позитивної сторони та зобов`язуючись застосовувати до нього заходи громадського впливу.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що наведені обставини, ураховуючи тяжкість вчиненого злочину, не є достатніми для призначення ОСОБА_8 і ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. З цим висновком погоджується і колегія суддів.

У касаційних скаргах захисників не наведено таких даних про особу ОСОБА_8 і ОСОБА_7 які б свідчили про  можливість звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Дані про особу ОСОБА_6 були встановлені на підставі доказів, наданих сторонами провадження, а у касаційній скарзі відсутні доводи щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого.

Призначене засудженим покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

З огляду на викладене, касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

вирок Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_10 , в інтересах ОСОБА_7 – без  задоволення .

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                          ОСОБА_3