Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 639/9513/15-к

провадження № 51-9192км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                       ОСОБА_6 ,

засудженого                                  ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12015220500001407, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня

2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 01 серпня

2015 року, приблизно в 01:30, перебував, разом зі своїми знайомими, біля торгівельних кіосків, розташованих у м. Харкові на Профспілковому бульварі, 66.

В цей час раніше їм не знайомий ОСОБА_8 , підійшов до ОСОБА_7 та зі спини вибив з рук останнього пляшку з-під пива. У відповідь на ці дії ОСОБА_7 , діючи з умислом, направленим на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, байдуже ставлячись до настання будь-яких наслідків, в тому числі і до можливої смерті останнього, на тлі раптово виниклих неприязних відносин, з силою вдарив ОСОБА_8 правою рукою в область верхньої частини тулубу.

Від отриманого удару ОСОБА_8 упав з тротуару спиною на проїжджу частину та вдарився потилицею, в результаті чого втратив свідомість.

Після чого, 01 серпня 2015 року, о 02:57 ОСОБА_8 було доставлено до КЗОЗ "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" у відділення нейрохірургії, де йому було надано кваліфіковану медичну допомогу.

В результаті противоправного діяння, ОСОБА_7 , спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Від отриманої важкої черепно-мозкової травми та її ускладнення

ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий ОСОБА_8 помер. Отже між отриманими тілесними ушкодженнями і причиною смерті потерпілого вбачається прямий

причинно-наслідковий зв`язок.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку з звільненням ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування визначеного покарання з випробуванням, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість. Вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавалися.

У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку касаційної скарги, а засуджений та його захисник заперечували проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винність ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та м`якості покарання призначеного

ОСОБА_7 у зв`язку з його звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Так, у касаційній скарзі прокурор фактично порушує питання про не дотримання апеляційним судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання та пов`язані з суддівським розсудом.

Поняття суддівського розсуду, або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин

(ст. 66, ст. 67 КК України), визначення "інші обставини справи", або ж "інші обставини кримінального провадження", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з положеннями ст. 65 КК України, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З мотивувальної частині вироку місцевого суду слідує, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при обранні виду та розміру покарання ОСОБА_7 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із положеннями ст. 12 КК України належить до злочину середньої тяжкості, дані про особу винного, який раніше не судимий, те що за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні матір літнього віку. В тому числі судом враховано думку потерпілих, які вважають, що засудженому має бути призначено покарання у виді позбавлення волі, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття та добровільне відшкодування потерпілій ОСОБА_9 завданої матеріальної шкоди. Також суд урахував конкретні обставини вчинення злочину, зокрема поведінку потерпілого

ОСОБА_8 , яка передувала діям засудженого, характер і спосіб вчиненого та постзлочинну поведінку засудженого. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи зазначене, суд дійшов правильного висновку про можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора щодо неправильного застосування

ст. 75  КК України, належним чином перевірив наведені у скарзі доводи та обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.З указаним висновком апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Таким чином, покарання призначене ОСОБА_7 із застосуванням ст. 75 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Переконливих доводів про необхідність призначення засудженому більш суворого покарання у касаційній скарзі прокурора не міститься, розглядом кримінального провадження не встановлено.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а ухвала апеляційного суду – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                                ОСОБА_3