Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 159/2416/17-к

провадження № 51-9222 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                     ОСОБА_4 ,

прокурора                                                          ОСОБА_5 ,

захисника в режимі відеоконференції                 ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника    ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                      № 12017030110001066 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня  2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком  на 10 років.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано виним у тому, що він 10 травня 2017 року, приблизно о 08:00, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в приміщенні кухні житлового будинку АДРЕСА_1 , під час спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_8 , в ході раптово виниклої між ними сварки, умисно штовхнув потерпілого в груди, від чого він впав на підлогу, після цього наніс потерпілому не менше двох ударів дерев`яною лавкою по голові, спричинивши легкі тілесні ушкодження, в подальшому, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою заподіяння смерті ОСОБА_8 , наніс один сконцентрований удар ножем господарсько-побутового признання у верхню праву ділянку спини, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_8 , від якого останній помер.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11 липня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на упередженість досудового розслідування, що виразилось у небажанні встановити об`єктивну істину у кримінальному провадженні. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ряд версій про можливу причетність до вбивства       ОСОБА_8 інших осіб проігноровані як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду. Крім того, захисник оспорює наявність моральної шкоди, наголошуючи про надуманість доводів цивільного позову потерпілого у цій частині.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги захисника вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано в ст. 409 КПК України та ст. 410 КПК України, просить доказам у кримінальному провадженні дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Проте під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Такий висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, суд першої інстанції зробив на підставі сукупності доказів, зібраних та перевірених у судовому засіданні відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема на підставі показань самого засудженого, потерпілого, свідків, а також даних, що містяться у протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження.

Так, судом було перевірено та відповідно надано оцінку можливій версії щодо причетності до вбивства третьої особи. Із показань свідка ОСОБА_9 випливає, що в кухні на столі у ОСОБА_7 було багато брудного посуду, який останній ніколи не мив, а також враховуючи, що сам ОСОБА_7 висловлювався про характер відвідування його будинку не інакше, як "прохідний двір", то наявність на вказаному посуді відбитків пальців невстановлених осіб цілком логічний, та безумовно не може вказувати на наявність в приміщенні під час вбивства іншої особи з огляду на сукупність інших доказів. У судовому засіданні, на підставі показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , судом ретельно проаналізовано та перевірено таку версію сторони захисту, та спростовано з детальним обґрунтуванням викладених мотивів.

Посилання у касаційній скарзі захисником на той факт, що у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_7 фізично нездатний заподіяти значної сили удару ножем, в ході судового розгляду спростовані наступними доказами. Так, механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 встановлено із показань самого засудженого, що він надав в ході проведення слідчого експерименту від 12 травня 2017 року, та підтвердив в ході судового розгляду. ОСОБА_7 зазначив, що від третього удару чи то об голову, чи то об підлогу, вказана дерев`яна лавка розламалась, а отже нанесення тілесних ушкоджень дерев`яною лавкою потребує фізичних зусиль.

Аналіз зібраних доказів підтверджують спроможність ОСОБА_7 заподіяти удару ножем із необхідною силою для заподіяння тілесних ушкоджень, які були виявлені на трупі загиблого ОСОБА_8 , а також узгоджується із висновком судово-медичної експертизи трупа № 90 (а. п. 92 т. 1). Таку спроможність також підтверджують і показання свідка ОСОБА_9 , яка вказувала, що у стані алкогольного сп`яніння засуджений виявляв схильність до жорстокості, одного разу безпричинно та сильно її побив, та наголосила, що коли ОСОБА_7 перебуває під дією алкоголю, вона до нього не заходить, побоюючись за своє життя.

Крім того, на підставі висновку судово-медичної експертизи, було спростовано версію сторони захисту, що ОСОБА_8 прийшов до засудженого вже з ножем в спині, оскільки із колото-різаним пораненням такого характеру загиблий не зберігав здатності до активних дій.

Також відхилено версію щодо обов`язковості пошкодження рук в ході нанесення потерпілому удару ножем, що на думку захисника виключає вчинення злочину саме ОСОБА_7 . Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 125 від 12 травня 2017 року в ході огляду ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не виявлено. Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт категорично ствердив, що нанесення ножового поранення, за обставин викладених у обвинувальному акті, не мало обов`язково привести до поранення руки особи, яка його завдала.

Всі ці докази у їх сукупності, нівелюють доводи захисника щодо непричетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину, та правильно оцінені судом, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

Що стосується доводів захисника про відсутність мотиву у засудженого на заподіяння умисного вбивства, такі доводи спростовуються наступними висновками суду. Так, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на    ч. 1 ст. 115 КК України, судом зазначено, що між учасниками події, які перебували у стані сильного алкогольного сп`яніння, виникла суперечка через гроші, але дії ОСОБА_7 були зумовлені саме нанесення йому удару, на який він відповів. Тобто, у даному випадку мотив заподіяння смерті, з урахуванням стану           ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , міг виникнути спонтанно в ході конфлікту, що узгоджується із здобутими доказами у кримінальному провадженні.

Таким чином зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

Так, місцевим судом об`єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. Вина ОСОБА_7 підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.

У вироку суду у повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості          ОСОБА_7 , які досліджені та оцінені із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК Україникваліфіковано судом правильно.

З огляду на викладене, доводи захисника про неповноту, упередженість, а також однобічність судового розгляду, є непереконливими та повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи щодо відсутності у даному випадку факту спричинення моральної шкоди.

Виходячи зі змісту ст. 128 КПК Українипотерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Зокрема, як убачається з вироку, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, місцевий суд виходив із доведеності винуватості ОСОБА_7 . Підставами для відшкодування спричиненої моральної шкоди судом правильно взято до уваги, що діями засудженого потерпілому було заподіяно сильних душевних страждань у зв`язку із втратою батька, які супроводжувались нервозністю, пригніченістю, фіксованістю на негативних переживаннях, напругою, та рядом інших психоемоційних змін у житті потерпілого. Тобто, суд дійшов беззаперечного висновку, що заподіяна моральна шкода є очевидною.

Таким чином, рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову  потерпілого ОСОБА_14 та стягнення моральної шкоди із засудженого узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілого.

З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції, і підстав вважати його необґрунтованим не встановлено.

Доводи захисника, про безпідставне стягнення із засудженого моральної шкоди, враховуючи відсутність будь-якого догляду і погане ставлення до загиблого з боку його рідного сина, є неспроможними та не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, які є тотожними доводам касаційної скарги, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 липня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                          ОСОБА_3