Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

справа № 439/439/16-к

провадження № 51-3922км18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду  у складі:

головуючої                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

захисника                                       ОСОБА_5 ,

засудженого                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора                                       ОСОБА_7 ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 і п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень

За вироком Бродівського районного суду Львівської області від 16 березня 2017 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_6 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК – на строк 10 років із конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 146 КК – на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 289 КК – на строк 7 років із конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань ОСОБА_6 визначено остаточне–у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

Відповідно до правилч. 5 ст. 72 КК засудженому зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.

Вирішено цивільні позови та питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_6 винуватим: у закінченому замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів; у незаконному позбавленні волі людини з таких самих мотивів, способом, небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, із застосуванням зброї; у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, вчинених за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, 25 листопада 2015 року приблизно о 14:38 на автодорозі сполученням Золочів – Броди на відстані 600 м від перехрестя з дорогою сполученням Київ – Чоп, перебуваючи в салоні належного ОСОБА_8 автомобіля марки "Фольксваген Транспортер Т-5" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), за кермом якого була ОСОБА_9 , ОСОБА_6 із корисливих мотивів під погрозою застосування вогнепальної  зброї (пристрою "ФОРТ-12-Р"), намагався змусити останню одягнути на руки надані ним кайданки. Оскільки потерпіла чинила опір ОСОБА_6 , маючи умисел на вбивство з метою заволодіння транспортним засобом, здійснив не менше чотирьох пострілів з указаної зброї у голову ОСОБА_9 , тобто виконав усі дії, які вважав за необхідне для настання її смерті. Однак не довів злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі. Унаслідок пострілів потерпілій було заподіяно середньої тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді черепно-мозкової травми (забою головного мозку з переламом зовнішньої пластинки тім`яної кістки), а також легких ушкоджень у вигляді ран, синців та саден. Надалі засуджений прикував ОСОБА_9 кайданками до сидіння автомобіля й попри її прохання відпустити позбавив  можливості вільно пересуватись упродовж 50 хв. У такий спосіб ОСОБА_6 заволодів згаданим транспортним засобом, де утримував потерпілу до 15:30 – часу звільнення її сторонніми особами.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) згадані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.  Суть доводів скаржника зводиться до того, що його винуватості у вчиненні злочинів не доведено, місцевий суд неповно з порушенням статей 22, 23, 91, 94, 95 КПК розглянув справу, залишив поза увагою недодержання слідчими органами вимог ст. 290 цього Кодексу, не дав належної оцінки зібраним доказам та ухвалив незаконий вирок, який суперечить ст. 374 КПК. На думку засудженого, суд апеляційної інстанції не зважив на допущені порушення, всупереч ст. 404 зазначеного Кодексу не дослідив повторно обставин, установлених під час кримінального провадження, не перевірив усіх доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, й необґрунтовано відмовив у її задоволенні. Вважає, що оспорювана ухвала не відповідає положенням ст. 370 КПК.

На касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_9 та прокурор подали заперечення, в яких, наводячи свої аргументи, стверджують про неспроможність касаційних вимог засудженого та про законність постановлених щодо ОСОБА_6 судових рішень.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. Потерпіла ОСОБА_9 поінформувала Суд про здійснення такого розгляду без ії участі.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу; прокурор заперечив проти її задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях на неї, колегія судів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК суд касаційної інстанції не вправі скасувати або змінити оскаржені рішення через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, а при здійсненні касаційної процедури виходить з обставин, установлених судами нижчого рівня.

Отже, доводи в касаційній скарзі про неповноту розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не можуть бути предметом перевірки в касаційному порядку.

Разом із цим, згідно зі статтями 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду   повинна бути законною, обґрунтованоюі вмотивованою. При цьому з огляду на статті 2, 404 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції, проаналізувавши й зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами доводи, наведені в апеляційній скарзі, і давши на кожен із них вичерпну відповідь,  зобов`язаний перевірити з використанням усіх процесуальних можливостей, чи відповідає оспорюваний вирок вимогам ст. 374 КПК. При залишенні апеляційних вимог без задоволення суд має навести правове обґрунтуваннясвоєї позиції, що не може бути суперечливою та ставити під сумнів прийняте рішення.

Недодержання  цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

За матеріалами справи захисник ОСОБА_5 , не погодившись із вироком, оскаржив його в апеляційному порядку. У своїй скарзі він, наводячи конкретні доводи, які за змістом та суттю майже аналогічні викладеним у касаційній скарзі, просив скасувати оспорюване рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи заявлену вимогу, захисник посилався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також указував на те, що обвинувальний вирок суду ґрунтується на припущеннях, недопустимих та суперечливих доказах, яких місцевий суд належним чином не дослідив і не оцінив, що потягло за собою необґрунтованість засудження ОСОБА_6 .

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження, відхилив  наведені стороною захисту доводи, однак не дав вичерпної відповіді на всі аргументи сторони захисту. Зокрема, без належної перевірки й правової оцінки залишилося твердження захисника про те, що висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.

Як убачається з кримінального провадження,  замість перевірки доводів шляхом зіставлення, аналізу зібраних у справі конкретних фактичних даних та  їх оцінки в аспекті ст. 94 КПК апеляційний суд в ухвалі переважно обмежився цитуванням  відображених у вироку окремих доказів, які оспорювалися.

Погоджуючись із висновками місцевого суду щодо фактичних обставин справи та з кваліфікацією діяння за ч. 2 ст. 15 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК,  апеляційний суд  послався на показання потерпілої ОСОБА_9 , в яких вона зазначала про втрату свідомості після здійснення пострілів  їй у голову. Згадані показання, на яких вирішальною мірою ґрунтуються висновки суду, було визнано достовірними. Водночас суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що згідно  з установленими у вироку обставинами потерпіла, до якої після пострілів було застосовано кайданки, не перебувала у непритомному стані, навпаки,  хотіла вийти з автомобіля і просила її відпустити. Наведені суперечності у висновках  щодо формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, та перебігу подій є істотними, оскільки перешкоджають суду касаційної інстанції безспірно вирішити питання про правильність чи неправильність юридичної оцінки суспільно небезпечного діяння, а також без сумніву визначитись у спрямованості умислу ОСОБА_6 . Попри те, що останній за змістом вироку після пострілів упродовж 50 хв. реалізовував лише умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом та незаконне позбавлення волі потерпілої, котра просила її відпустити, в ухвалі не міститься позиції щодо обставин, які перешкодили засудженому довести злочин (убивство) до кінця. Отже, і переконливо не спростовано доводів сторони захисту про необґрунтованість засудження ОСОБА_6 .

Таким чином,  упродовж апеляційної процедури суд належно не перевірив, чи відповідає оскаржений вирок вимогам ст. 374 КПК. Зазначене свідчить про те, що апеляційний розгляд  було здійснено формально, а закріплених у ст. 2 вказаного Кодексу завдань кримінального провадження не виконано.

З урахуванням наведеного ухвалу апеляційного суду не можна залишити в силі, адже її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, про що слушно йдеться в касаційній скарзі. Тому вказане рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Отже, подану засудженим касаційну скаргу слід задовольнити частково.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно здійснити провадження з додержанням чинного законодавства, перевірити з використанням усіх процесуальних можливостей   доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, а також інші доводи засудженого в касаційній скарзі, й прийняти справедливе рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                                       ОСОБА_1                           ОСОБА_3