Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова                                                                                                Іменем України

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 761/23420/16-к

провадження № 51-3333ск18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                                                             за участю секретаря                                                                                                                           судового засідання                 ОСОБА_4 ,                                                                    прокурора                                     ОСОБА_5 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100100005891, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,         уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків (за попереднім вироком ОСОБА_7 було засудженоШевченківським районним судом м. Києва від 22 січня 2015 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн, ухвалою цього ж суду від 03 жовтня 2016 року штраф замінено на покарання у виді 50 годин громадських робіт) остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 днів.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_7 зараховано його перебування під вартою з 17 по 26 травня 2016 року та з 29 березня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 09 листопада 2017 року вирок щодо ОСОБА_7 залишив без змін.

За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він 04 травня 2016 року приблизно о 02:30 проник у квартиру АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_8 звідки таємно викрав майно потерпілої на загальну суму 190 310,35 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені  доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 висуває вимогу про зміну судових рішень  щодо ОСОБА_7 . Посилається на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість і просить звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК. Вказує, що поза увагою суду залишилося те, що останній вчинив кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких обставин.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину,               за який його засуджено, та кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК захисник не оспорює.

Доводи у касаційній скарзі про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання і необхідність звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК є аналогічними доводам в апеляційних скаргах захисника та потерпілої, вони були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, мотивувавши свої висновки належним чином.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині призначення покарання, апеляційний суд взяв до уваги, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 виду та міри покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану шкоду, а також те, що обставини, які обтяжують покарання, відсутні. З урахуванням особи ОСОБА_7 й обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд дійшов висновку про можливість призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК – нижчого від найнижчої межі, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК. Рішення місцевого суду про застосування ст. 69 КК при призначенні ОСОБА_7 покарання належним чином умотивовано.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, воно є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Обставини, які б вказували на те, що покарання є явно несправедливим через суворість, відсутні.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. При цьому звернув увагу, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується, що засуджений вчинив кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. Крім того, апеляційний суд правильно вказав, що обставини, на які послалися захисник і потерпіла в апеляційних скаргах, а саме те, що  ОСОБА_7 має вищу освіту, є офіцером запасу, а його покійний батько був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не можуть бути підставами для застосуванням ст. 75 КК, оскільки не зменшують ступеня тяжкості вчиненого засудженим злочину.

Ураховуючи наведене, обставин, що вказують на несправедливість призначеного ОСОБА_7 покарання через його суворість, а також на необхідність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, не встановлено.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора, захисника засудженого та потерпілої, які оскаржували вирок щодо ОСОБА_9 лише в частині призначеного йому покарання, та, залишаючи скарги без задоволення, навів докладні підстави прийнятого рішення в ухвалі, яка повною мірою відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК та параграфом 3 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                        ОСОБА_2                     ОСОБА_3